Сергій Доротюк – випускник фахового коледжу Кременецької ОГПА ім. Тараса Шевченка. Як зізнався співак, найбільше переживав, як оцінять його роботу колишні викладачі. Та хвилювання було даремним. Аудиторія прийняла свою зірку на «Ура!». В ексклюзивному інтерв’ю Сергій Доротюк розповів читачам «Сільського господаря» про шлях до сольної кар’єри та поділився найближчими творчими планами. 

– Чому для першого сольного концерту Ти обрав саме Кременець? Чи виправдав цей виступ Твої сподівання? 

– Я хотів репрезентувати сольну програму вперше в рідному місті, де розпочиналося моє музичне життя. Та й одразу зібрати великий зал непросто. Академія безплатно надала зал, апаратуру орендував. 

Концерт перевершив мої сподівання. Відразу після виступу у соцмережах з’явилися десятки відео. Люди писали і цікавилися, коли будуть ще концерти. Це дало мені більше натхнення та надихнуло до подальшої творчої роботи. 

– Що дало поштовх до вибору музичної кар’єри та вплинуло на Твій вибір?  

– Із самого дитинства моє життя було пов’язане зі сценою. До 5 класу займався у танцювальному гуртку. Згодом почав відвідувати гуртки у Кременецькому будинку дитячої творчості, де займався рукоділлям. Якось випадково зустрів там наставницю з вокалу Наталію Гладин, яка згодом й надихнула мене на заняття музикою.  

– У коледж Ти прийшов без початкової спеціальної музичної освіти. Як це вдалося? 

– Власне, після закінчення 9 класу з будинку творчості мене й скерували у фаховий коледж. Батьки мій вибір підтримали. Завдяки перемозі у музичному конкурсі ім. Михайла Вериківського, який проводили для абітурієнтів, мені вдалося вступити на державну форму навчання. Коли заспівав уперше, мені відразу сказали, що проблем зі вступом не буде. 

– Зі слів, які Ти говорив на адресу своїх наставників під час концерту, зрозуміло, що маєш теплі спогади про кременецький коледж. 

–  Ці люди дали мені потужний поштовх. Наталія Ткач – викладачка хореографії заклала для нас настільки сильні основи, що тепер в Київській академії з усіх хореографічних предметів маю найвищий бал. Олена Новик – наша групова керівниця,  людина з якою я виріс як вокаліст. 

– Нині здобуваєш вищу освіту за фахом артист-вокаліст. Яким був Твій шлях до вишу, випускники якого найвідоміші в Україні «зірки»? 

– Після закінчення коледжу дав собі рік перерви. Але уже тоді знав, що вступатиму у Київську муніципальну академію естрадного та циркового мистецтва.  

З дитинства дивився усі музичні шоу талантів і тоді вперше побачив свою майбутню викладачку вокалу Наталію Єфименко. Вона співпрацює з багатьма українськими зірками, розпочинала відбір на «Фабрику зірок», чи не усі склади гурту «ВІА ГРА» також відібрала Наталія Миколаївна. Тож дізнався, де вона викладає і почав готуватися до вступу в академію.  

– Під час вступу Тобі довелося конкурувати з відомішими молодими артистами? 

– Там справді був шалений конкурс, на який прийшли уже медійні абітурієнти, серед яких фіналісти найпопулярніших талант-шоу країни. У мене була гарна підготовка і досвід участі у конкурсах і фестивалях, але відомим я не був.  

Я вступав з Ярославом Карпуком («YAKTAK»), який на той момент уже був популярним. У результаті, після виконання на іспиті пісні «Грушечка» та ще однієї іноземної композиції, з 200 балів я отримав 191,  потрапив на державну форму навчання. У травні 2022 року я поїхав до Києва. Адаптуватися у столиці мені допомогла моя подруга Настя Іванова, з якою ми раніше разом відвідували вокальний гурток.  

– Відколи став студентом Київської академії, Ти відразу взявся за сольну кар’єру та написання власних пісень? 

– Спочатку думав, що у зіркових викладачів потрібно лише вчитися і все піде саме собою. Але це так не працює. Потрібно творити своє. Тому зараз я й пишу свої пісні. До слів у мене відразу народжується і музика.  
Деякий час працював у дуеті «Зачаровані». Але зрозумів, що це не моє. І вже рік займаюся розвитком сольної кар’єри. За цей час випустив 6 пісень, 4 з яких звучать на всеукраїнських радіостанціях.  

– Більшість Твоїх пісень про кохання. Це особисті переживання, чи орієнтуєшся на аудиторію? 

– Багато артистів тепер працюють на комерцію, це музика, що легкодоступна і зрозуміла. І це непогано. Водночас хочу, аби моя музика була близька мені й особлива.  

 
– Розкажи про свою співпрацю з відомими виконавцями. 

– Нещодавно виступав зі співачкою  Tayanna у Львові. Я здивувався, що мене там знають, зокрема, за піснею «Шукай», яка потрапила у топ плейлисти України.  

Із січня уже постійно працюю з Владом Дарвіном як беквокаліст. Ми уже мали кілька спільних телеефірів. А в травні виступатимемо у Тернополі. 

– Чи не заважатиме розвитку сольної кар’єри робота беквокалістом? 

– Хочу розвиватися як сольний артист, але мені потрібно ще багато чого зрозуміти. Влад Дарвін – мудра людина й талановитий музикант, у якого є чому повчитися.  

– Над чим працюєш зтепер у напрямі розвитку сольного проєкту? 

–  Планую спільні концерти з музикантами з Львівської консерваторії. Програма, яку першими почули у Кременці, невдовзі  звучатиме в усій країні у супроводі живої музики. Ми дали собі певний час на підготовку і шукаємо платформи для виступів. Люблю працювати на студії. Маю дуже талановитого аранжувальника. Ігор Левицький  – музикант-мультиінструменталіст, він оформлює музику так, як я її відчуваю.  

– Творчі люди на початку кар’єри зазвичай мають якусь конкретну мету. Співаки, наприклад, участь у Євробаченні чи інших престижних конкурсах. Чого прагнеш Ти? 

– У мене немає якихось конкретних бажань слави чи грошей. Напевно, це якийсь стереотип, що кожен артист має взяти участь в Євробаченні. Хоча це й дуже престижно і, якщо мені така нагода випаде, обов’язково нею скористаюся. Я роблю музику не для того, щоб збагатитися матеріально. Для мене головне, щоб мою музику слухали й аби вона допомагала людям переживати певні емоції, моменти життя. Це буде найвища винагорода. 

Олена ІЛИНИЧ 


 

0

0

0

0

Ви вже відреагували