Мешканці довколишніх сіл дивилися на неї з недовірою, адже ідея об’єднання тоді ще не мала підтримки. Однак це не зупинило її. Разом із кількома однодумцями вона розпочала процес втілення реформи у життя. 

Сміливий шлях об’єднання 

Усе почалося десять років тому, коли реформа децентралізації дала шанс невеликим населеним пунктам самим вирішувати свою долю. Заводське, Угринь, Залісся, Шманьківці, Шманьківчики, Швайківці – ці села могли б залишитися розрізненими острівцями, але вирішили інакше. Перші кроки до об’єднання були складними: скептицизм місцевих, брак досвіду, невизначеність. Проте ініціативна група на чолі з Людмилою Павлінською – тоді ще в. о. селищного голови – взялася за справу з ентузіазмом. Першим приєдналося село Угринь. Потім до процесу долучилися Залісся та Шманьківці, а згодом громада набула остаточних обрисів. У жовтні того ж року на виборах жителі обрали Людмилу Романівну головою, довіривши їй не лише кермо, а й майбутнє новоствореної Заводської громади. Відтоді тут почали будувати спільноту з командою, яка працює на результат, і проєктами, що змінюють життя. Децентралізація дала громаді крила: тепер рішення приймаються на місці, а не в далеких кабінетах. Завдяки цьому з’явилися можливості для участі в європейських програмах, які принесли сюди кошти, ідеї та розвиток. 

Сила аграрного серця 

Економіка Заводської громади тримається на міцних плечах аграрного сектору. Тут працюють потужні підприємства: ТзОВ «Радехівський цукор» – головний наповнювач бюджету, ПАП «Дзвін», ПАП «Паросток», фермерське господарство у Швайківцях та «Контінентал Фермерз Груп». Вони не лише створюють робочі місця, а й активно підтримують громаду – від допомоги військовим до фінансування місцевих ініціатив. «З якими б проханнями ми не зверталися, аграрії завжди відгукуються», – каже очільниця ТГ. Та війна внесла свої корективи. Багато місцевих чоловіків і жінок або виїхали за кордон, або пішли на фронт, тож робочих рук бракує. Попри це, громада залишається привабливою для нових жителів. Завдяки програмам підтримки, як-от американська DOBRE, тут з’явилися коворкінг-центр і простори для підприємців. Переселенці, які оселилися в громаді після початку війни, додають економіці нового дихання: хтось працює на місцевих підприємствах, хтось відкриває власну справу. Наприклад, уродженка Запоріжжя очолила місцевий ЦНАП, ставши частиною команди, що рухає громаду вперед. 

Освітній виклик демографічній кризі 

Освіта в Заводській громаді – це не просто навчальні заклади, це осередки життя й надії. Тут діє один опорний заклад і чотири філії, але демографічна криза кидає виклик: у школі села Залісся – лише 27 учнів. Мешканці благають не закривати заклад. Громада пішла назустріч: школа працює.   

Торік у Заводській ТГ придбали шкільний автобус, аби возити учнів до опорного закладу. Співпраця з ЮНІСЕФ принесла школам мультимедійні дошки, нові вікна, а в планах – оновлення спортзалу. Позашкільна освіта теж не пасе задніх: у школі естетичного виховання навчають дітей танців, музики, вокалу й художньої майстерності. Учні регулярно здобувають призові місця на обласних і всеукраїнських конкурсах, а їхні роботи прикрашають кабінет голови громади. «Це наші зірочки, наше майбутнє», – з гордістю мовить Людмила Романівна.  

У кожному селі створено культурні центри – простори, де проводять майстер-класи, вечорниці, покази фільмів. Ці осередки стали місцем, де діти й дорослі «шукають» себе, а громада зміцнює свій дух. Навчання в школі естетичного виховання коштує символічно – бюджет громади бере на себе основні витрати, а батьківські внески йдуть на костюми й приладдя. Заводська громада вкладає в освіту не лише кошти, а й душу, вірячи, що діти – це її завтрашній день. 

З військовими постійно на зв’язку  

Коли 24 лютого 2022 року війна увірвалася в життя українців, жителі Заводської ТГ не розгубилися. «Було страшно, але ми швидко перемкнулися в режим виживання», – пригадує очільниця. Першими днями  люди об’єдналися: хто ніс продукти, хто готував, хто збирав кошти. Аграрії надавали величезну матеріальну й продуктову допомогу, а Людмила Павлінська самотужки координувала всі зусилля, часто виходила у прямі ефіри в соцмережах із важливими повідомленнями. З перших днів перебувала з військовими на зв’язку 24 години на добу, без вихідних», – каже голова. 

Нині в громаді 226 ветеранів, понад 150 з яких досі на фронті. Для них діють програми підтримки: 4 тисячі гривень на реабілітацію пораненим, тисяча – до Дня захисника тощо. Сім’ям загиблих чи зниклих безвісти громада виплачує по 30 тисяч гривень матеріальної допомоги. Минулого року з бюджету виділили майже 800 тисяч гривень на потреби ЗСУ. У громаді працює помічник ветерана, який допомагає бійцям розвʼязувати проблеми – від паперових питань до пошуку роботи.  

Під час війни Заводське стало домом для півтори тисячі переселенців. Їх селили всюди – навіть у кабінеті голови. Більшість поїхала далі, але 150 осіб залишилися, закохавшись у мальовничу природу й гостинність краю. 

Розвиток заради людей 

Заводська громада – це не лише економіка та освіта, а й турбота про здоров’я та культуру. Медицина тут представлена первинною ланкою: сімейні лікарі працюють у селищі, а по селах залишили фельдшерів для зручності людей. Керівника медичної сфери немає – головний лікар уже два роки на фронті, тож громада шукає нового очільника. Культурне життя кипить: будинок культури, відремонтований за підтримки DOBRE, став осередком подій, а школа мистецтв – кузнею талантів. Співпраця з Карітасом і ЮНІСЕФ додала громаді ресурсів для соціальних проєктів – від дитячих майданчиків до коворкінгів. Навіть під час  війни тут знаходять час для творчості та єднання. У «Дівочій кімнаті», створеній за підтримки DOBRE, люди плетуть сітки й готують батончики для фронту, а простір для ВПО з амфітеатром і дитмайданчиками став місцем, де війна поступається надії. 

Заводська громада не стоїть на місці. Цього року планують ремонтувати дороги, завершити дамбу в Заліссі, замінити вікна в школах і встановити новий газовий котел. Але головний пріоритет – підтримка військових, які боронять країну. «Ми працюємо для людей і заради України», – каже Людмила Павлінська. Ця громада – яскравий приклад того, як невеликі села можуть стати сильними, якщо вірити в себе й діяти разом. Заводське, Угринь, Залісся та інші – це не просто точки на карті, це спільнота, яка пише свою історію успіху. І хоча попереду ще багато викликів, Заводська громада йде вперед із впевненістю: разом вони здолають усе. 

Зоряна ДЕРКАЧ 

 

0

0

0

0

Ви вже відреагували