«Найкращий спосіб передбачити майбутнє – створити його».  
Авраам Лінкольн 

 
За статистикою, 85–95% тих, хто «вийшов» на біржу, втрачають кошти. Хто у виграші, хто входить до 5–15% «щасливчиків»? – Професіонали, як і в будь-якій інший сфері підприємництва. Це закономірно. 

Переконаний, операції на фондових біржах – найсправедливіший і чесний вид бізнесу (це не про крипту). Здається, тільки тут діють правила, принципи, закони. І вони для всіх однакові – і для аматорів, і для профі. Тут не впливають знайомства, блати, не діють «договорняки». Тут і новачки, і профі мають однакові можливості. Їх шанси заробити або втратити – також однакові. Тут кожна операція і кожен день – це гра з нуля. Попередні заслуги, звання, регалії не враховуються. Але в кінцевому рахунку у виграші профі інвестиційного бізнесу.    

Я також належу до цієї групи – 30 років досвіду на фондовому ринку,  зокрема, останніх 10 років на фондових біржах США та Європи. Я також хочу кожну операцію і кожен день завершувати позитивним результатом. При цьому усвідомлюю ризики – отриманий результат може бути відмінним від очікуваного. Тому робота для мене – це чітко спланований процес, який починається о 7-й ранку.  

Підготовка до роботи – своєрідний ритуал,  обов’язковий елемент якого – рефлексії за ранковою кавою – пів години роздумів про причини та наслідки, про тенденції та процеси, про можливості та перспективи для себе, України, світу, зокрема про дилему аматор – профі.  

     
Як на мене, перевага профі над аматорами-авантюристами базується на: 1) технології підготовки трейдерів; 2) технології організації процесу роботи трейдерів; 3) системних структурованих підходах; 4) торгових системах і стратегіях; 5) командній грі.  Технологія – це те, що забезпечує досягнення результату за будь-яких обставин; те, що нівелює чинник випадковості і вплив непередбачуваності.  

Не сумніваюсь, аматори про це навіть не чули. Вони думають, що біржа – місце, де роздають гроші. Здається, вони переплутали біржу з казино.  
До речі, і цілі у них різні. Якщо для аматорів прибуток (гроші) – головна і, мабуть, єдина мета, то у профі пріоритети та цінності інші – самореалізація, визнання, статус і право бути в соціумі інвестиційної індустрії – серед тих, кого поважаєш, цінуєш – хто для тебе є авторитетом. Результат роботи – не самоціль, а вхідний квиток до цього клубу.

  
Попри це, з позицій власного досвіду можу сказати, що найкраще інвестувати у свій розвиток – в освіту, подорожі, проєкти, контакти – все те, що дозволяє краще зрозуміти себе, світ і своє місце в ньому, що зрештою створює кращі шанси на майбутнє, на успіхи – не авантюрні, а справжні – стабільні та послідовні.  

   Власне, це шлях професіоналів інвестиційного бізнесу.  У мене також було багато подій, чинників, людей, які визначили цінності та сформували мій  світогляд, але це інші історії. Про це потім. 

      
Інвестування і трейдинг – це передусім цікава робота і велика сфера професійної діяльності, яка крім трейдерів, потребує інвестиційних керуючих, портфельних менеджерів, інвестиційних консультантів, аналітиків і, звичайно, ІТ-спеціалістів. І вона динамічно розвивається.  

Лідерами галузі, звичайно, є США, в Європі – це Нідерланди. Амстердам став справжнім інвестиційним хабом – тут найбільше в Європі скупчення інвестиційних і  трейдерських фірм. До речі, саме тут у 1602 році була створена перша у світі фондова біржа.  

Цікава ситуація в Азії – біржа Токіо є лідером за обсягами операцій та інноваціями. Але Китай, Індія та Австралія, які є новими ринками, швидко розвиваються. Вони вивчили досвід інших і за 10 років наблизилися до лідерів галузі.  

Саме такий «стрибок» може зробити й Україна. За кілька років пройти шлях, на подолання якого країнам-лідерам галузі потрібно було понад пів століття.   

    
Перспективи галузі – безмежні, потреби в кадрах також, її значення для економіки – стратегічне. Рівень інвестування визначає темпи розвитку економіки, а згодом незалежність та авторитет держави.    

Аксіома: сильна держава – це сильна економіка, тобто  економіка, яка продукує ВВП на рівні хоча б Польщі, який нині становить 17,8 тис. дол. на особу. Український рекорд – це поки що 3,8 тис. дол. (Про 143 тисяч Люксембургу ми навіть мріяти не можемо.) Різниця між цими цифрами – це той шлях, який потрібно здолати. Не сумніваюся, вийдемо на цей показник ВВП – він для нас досяжний. Питання в тому наскільки швидко і що для цього потрібно зробити. 

 
Крім ВВП є й інший індикатор, який дає відповідь на запитання: чи може відбутися ріст економіки та якими будуть темпи зростання? Це відношення обсягу інвестицій до ВПП.  

Для прикладу, інвестиції на рівні 30% ВВП створили так зване «китайське економічне диво», що забезпечило рекордні темпи приросту економіки у розмірі 8–12% упродовж 10 років. Саме за рахунок інвестицій економіка Китаю вийшла на друге місце у світі.    

Аналогічним шляхом йшли Японія, Корея, Тайвань, Індія, відомі як «азійські економічні тигри».  

У Європі «економічним тигром» стала Ірландія, яка дивом уникла дефолту у 2008 році, але потужні інвестиції впродовж наступних кількох років у поєднанні із заходами лібералізації умов ведення бізнесу вивели її в число лідерів за обсягом і темпами росту ВВП, який становить 103 тис. дол. на особу. 

 
За оцінками економістів Україна може створити економічне диво і стати ще одним «економічним тигром» Європи. Зрозуміло, поки війна, цього не буде. Але вже тепер потрібно думати, як ми хочемо жити після цього і що нам потрібно робити.  

           
Очевидно одне, настав час переходити від аматорства в інвестиційній сфері та  розвивати сучасну інфраструктуру інвестиційного ринку.  
Проте без кваліфікованих трейдерів, інвестиційних менеджерів ефективність цієї сфери буде невисокою, оскільки саме вони створюють ліквідність фондового ринку, що в кінцевому рахунку забезпечує справедливе курсоутворення та, найголовніше, безпеку інвестицій, що є першочерговою умовою для притоку інвестицій.  

Тому починати слід зі створення навчальних центрів підготовки спеціалістів інвестиційного бізнесу.     
Давайте будувати сучасну сильну економіку, щоб ми самі, а не хтось на Сході чи Заході вирішував що нам робити, як нам жити та з ким дружити. 

Ігор БУЯК, 
магістр бізнес-адміністрування  

 

0

0

0

0

Ви вже відреагували