Як зазначає uazmi.org, деякі види змій мають складну соціальну структуру, подібну до інших групових тварин. Наприклад, підв’язкові змії Батлера утворюють спільноти, де члени сортуються за віком і статтю. Такі висновки були зроблені в дослідженні, опублікованому в Behavioural Ecology у листопаді 2023 року.   

Більш соціально активні особини часто виявляються сильнішими та життєздатнішими, що вказує на позитивний вплив дружніх зв’язків. Ця гіпотеза яскраво підтверджується в одному з найунікальніших природних явищ на Землі.  Щовесни в канадській Манітобі, у регіоні Інтерлейк, тисячі червонобоких підв’язкових змій (Thamnophis sirtalis parietalis) виповзають зі своїх зимових схованок, утворюючи вражаючі живі клубки.   
Літо тут коротке, а зими суворі - температура може опускатися нижче –30°C, а земля залишається вкритою снігом майже півроку. Для холоднокровних тварин це смертельні умови, але місцевий ландшафт рятує їх.  

Під землею в районі Нарциса розташовані глибокі вапнякові печери, що стали ідеальним укриттям для зимової сплячки. Ця територія колись була дном тропічного моря, яке існувало тут близько 450 мільйонів років тому. Вода розмила вапнякові породи, утворивши глибокі тріщини та печери. Вони достатньо глибокі, щоб не промерзати взимку, але водночас розташовані вище рівня ґрунтових вод, що захищає змій від затоплення. Саме тут тисячі червонобоких підв’язкових змій проводять кілька місяців у стані сплячки, знижуючи свою активність до мінімуму, щоб зберегти енергію.   
Навесні, коли температура піднімається, змії масово виходять на поверхню. Самці першими вибираються з лігвищ і збираються у величезні сплетені клубки, де вони шукають самок.   

Тоді ж починається головна подія – сезон розмноження. У період парування, що триває кілька тижнів, у лігвах Нарциса збирається від 75 000 до 150 000 змій. Найвражаюче видовище - це шлюбний клубок, коли одна самка опиняється в центрі величезного сплетіння з десятків, а іноді й сотні самців.  Самці використовують спеціальні феромони, щоб знайти партнерку. Їхні нюхові органи – вомероназальні залози – здатні вловлювати хімічні сигнали самки на значній відстані. Кожен самець намагається вирівняти своє тіло так, щоб здійснити спаровування. Якщо йому це вдається, він залишає спеціальну желатинову «спаровувальну пробку», що тимчасово блокує доступ іншим самцям.   

Незважаючи на масові скупчення, популяція змій Нарциса зазнавала значних втрат. До кінця 1990-х років щороку до 30 000 змій гинули під колесами автомобілів на шосе, що проходить через територію міграції плазунів. Весною та восени вони масово перетинали дорогу, прямуючи між лігвищами та літніми мисливськими угіддями.   

Критична ситуація сталася взимку 1999 року. Раптове похолодання застало тисячі змій зненацька, не давши їм вчасно сховатися у печерах. Багато з них загинули, замерзнувши просто неба. Ці події змусили владу Канади вжити заходів.   

Щоб врятувати унікальну популяцію, було створено систему підземних тунелів. Уздовж шосе встановили сітчасті огорожі, що спрямовували змій до шестидюймових проходів під дорогою. Щоб пришвидшити адаптацію, дослідники навіть обприскали стіни тунелів штучними феромонами, імітуючи природні сигнали самок. Завдяки цим заходам кількість загиблих на дорогах змій зменшилася до 1000 на рік.   

Сьогодні зміїні лігва Нарциса – одна з найбільших природних атракцій Канади. Завдяки зусиллям екологів та активістів червонобокі підв’язкові змії знову збираються в Нарцисі щороку. І цей феномен приваблює тисячі туристів та дослідників з усього світу.  
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували