До сліз, до щему… Такою є оцінка документального фільму «Марія», презентованого в Тернополі

18 березня 2025 року в конференц-залі Державного архіву області, в рамках кіномарафону «Синьо-жовта стрічка», відбувся показ документального фільму «Марія». Робота присвячена життю Марії Штепи – зв’язкової УПА «Тополі», 100-річчя якої відзначали 12 березня цього року.

Захід відкрив директор Держархіву, кандидат історичних наук Федір Полянський, який наголосив на важливості збереження історичної пам’яті через документальні фільми та представив гостей.

Співпродюсер стрічки, історик Володимир Ханас розповів, що фільм було створено на замовлення Держкіно наприкінці 2021 року з бюджетом понад 800 тисяч гривень. Через повномасштабне вторгнення його прем’єра та кінотеатральні покази, заплановані на квітень 2022 року, не набули широкого розголосу. Проте команда фільму не скасувала реліз, зробивши цей крок знаковим для українського кінематографа. «Марія» стала першою українською кінопрем’єрою після початку війни. «Пані Марія особисто розповіла авторам про свій життєвий шлях, але, на жаль, не дожила до прем’єри», – зазначив Ханас.

Про Марію Штепу, а також про своє життя в радянських таборах і спецпоселеннях розповів український громадсько-політичний діяч, учасник національно-визвольного руху Володимир Мармус.

На показі були присутні архівісти, громадські активісти, студенти історичного факультету ТНПУ ім. В. Гнатюка, тернополяни. Вони із захопленням переглядали стрічку режисерки Марії Яремчук, яка розповідає про нелегкий шлях молодої дівчини з села Ромашівка Чортківського району. Марія Штепа була зв’язковою УПА, пережила катування НКВС, стала політув’язненою, а після повернення із заслання присвятила своє життя збереженню пам’яті про злочини радянського режиму та людей, які не змогли розповісти свої історії.

Після показу до глядачів звернулися батьки акторів фільму – Василя Мармуса та Василя Капустинського. Їхні сини загинули, захищаючи Україну у 2022–2023 роках. Володимир Ханас, голова Тернопільської кінокомісії, вручив подяки волонтерам та працівникам Держархіву, які підтримували кіномарафон «Синьо-жовта стрічка» та сприяли створенню фільму.

«Для мене це один з найкращих українських документальних фільмів! І за висвітленням матеріалу, і за грою акторів, і за зйомкою… Наче на одному диханні проживаєш історію життя однієї людини (а за її історією - тисячі таких же ж доль)… До сліз, до щему…» - написала після перегляду працівниця Державного архіву Тернопільської області Оксана Сулима.