В гіршому разі, можливо, навіть не мав би змоги писати ці рядки, щоби спробувати застерегти тих, хто не дбає про своє здоров’я, в тому, що рак – не вирок, а така ж важка недуга, як чимало інших, якщо вчасно його діагностувати і зі знанням справи з ним боротися. Власне, про те як запобігти цьому підступному захворюванню, які обстеження і коли потрібно робити та про новітні розробки у лікуванні, розмовляю із заступником генерального директора з хірургічної роботи КНП «Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер», хірургом-онкологом, стаж роботи якого перевищує 35 років, Миколою Прокопчуком. 

– Як відомо, смертність від онкологічних захворювань посідає одне з перших місць не лише в Україні, а й світі. Почнемо, Миколо Васильовичу, з того, якою є нині ситуація з цією недугою на Тернопільщині?  

– Справді, рак – це друга з основних причин смертності у світі після серцево-судинних захворювань. У нашій області на обліку з онкологічною паталогією перебуває понад 31 тисяча пацієнтів, які отримали необхідні призначення, вже лікуються чи перебувають у ремісії. І це загальна кількість від всього населення  регіону. А тільки за минулий рік, скажімо, було виявлено майже 3300 людей із вперше встановленим діагнозом злоякісного захворювання. Коли ми говоримо, чому така велика кількість пацієнтів з цією недугою з’являється останнім часом, то певною мірою це пов’язано з різними соціальними проблемами, війною, яка фактично триває в нашій країні вже понад десятиліття… 

Але біда ще й у тому, що до нас часто люди звертаються лише тоді, коли онкологія перебуває вже в дуже занедбаному стані. Доводиться констатувати, що в онкодиспансер, скажімо, п’ятдесят відсотків пацієнтів звертаються ще на 1–2 стадіях захворювань, яких можна вилікувати, а інші п’ятдесят вже на рівні 3–4 стадії, коли порятунок, на жаль, потребує щонайменше значно тривалого і затратного лікування або й медицина виявляється безсилою.  

– Власне, це той випадок, коли не раз доводиться чути – «згоріла» людина за лічені місяці… І зазвичай це означає, що рак не було виявлено на ранній стадії. Трагедії могло б не статися, якби підступну хворобу вдалося завчасно діагностувати? 

– Питання ранньої діагностики однозначно є дуже важливим. На превеликий жаль, змушений сказати, що люди часто просто недбало ставляться до свого здоров’я. Вчасно не звертаються за допомогою, коли її ще реально можна отримати, водночас недопрацьовує первинна медична ланка, яка б мала активніше сприяти виявленню різних злоякісних новоутворень на початкових стадіях.  

Нині, за наявністю усіх можливих методів обстеження, ранньої діагностики не є проблемою, скажімо, завчасно звернутися до конкретного спеціаліста, який би розвіяв сумніви з приводу певних проблем із здоров’ям або ж виявив небезпечну недугу у її зародку… Зробивши це, можна уникнути в майбутньому важкого захворювання чи навіть можливої складної операції та тривалого лікування. Висновок очевидний: єдиний дієвий спосіб вберегтися – регулярні профілактичні обстеження. 

– Серед читачів нашої газети чимало людей із сільських населених пунктів, які не завжди мають змогу і бажання контактувати з лікарями… Скажіть, які обстеження і в якому віці потрібно проходити, щоб не опинитися в ситуації, коли медицина безсила? 

– Якщо брати до уваги систему охорони здоров’я, то мала би бути диспансеризація, що передбачає активне виявлення захворювань на ранніх стадіях, обовʼязкові медичні огляди деяких категорій населення тощо. Принаймні раз на рік пацієнт має бути оглянутий лікарями певних спеціалізацій, пройти такі процедури, як, наприклад, колоноскопія, гастроскопія, інші. І взагалі людям після 40 років потрібно звернути на себе особливу увагу. Жінкам треба подбати про молочну залозу: спостерігати чи немає якихось ущільнень, змін у формі грудей – це може бути рак на ранній стадії. Жінка повинна раз на рік робити мамографію, оскільки це поширений, точний і найефективніший спосіб обстеження здоровʼя грудей на сьогодні. У чоловіків лідирують рак легень і простати. Після 40 років їм варто принаймні піти і здати аналіз крові на виявлення маркера PSA, зробити рентген, флюорографію раз на рік. Мережа сімейної медицини створена, зокрема, й для того, щоби на місцях був певний контроль і в цьому аспекті.

 
Водночас кожен житель області може вільно звертатися в наш онкологічний диспансер, користуватися всіма необхідними діагностичними можливостями, аби виявити, наприклад, рак на початковій стадії. Зазначу також, що диспансер має контракт з НСЗУ, відповідно з яким за надані діагностичні, лікувальні та інші послуги, ми отримуємо певні кошти. А це означає, що гроші йдуть за пацієнтом… 

– Якщо рак діагностувати на ранній стадії, то це, на думку багатьох фахівців, не вирок, а хвороба, яка піддається лікуванню?  

– У нас, якщо хворий після комплексного лікування прожив п’ять років, то це вже не вирок, а хороша ремісія і надалі йде спостереження. Є пацієнти, які повноцінно живуть 10–15–20 років, а бувають такі, в яких набагато раніше виникають певні рецидиви і хвороба починає прогресувати. Загалом курс лікування із спостереженням триває п’ять років, упродовж яких, аби вчасно виявити ймовірні ускладнення, періодично проводяться такі процедури, як ендоскопія, комп’ютерна томографія, УЗД тощо: перший рік – кожні три місяці, другий і третій роки – кожні півроку, четвертий і п’ятий – раз на рік. Далі, якщо все добре, то онкохворі продовжують повноцінно жити. Отож можна казати, що нині люди з діагнозом «рак» живуть і живуть достатньо довго за умови вчасного діагностування та правильного лікування. 

– Зважаючи на прогрес сучасної медицини, які новітні методи боротьби з раком застосовуються упродовж останніх років в Тернопільському обласному онкодиспансері, що суттєво сприяють його лікуванню? 

– Розширився спектр хіміотерапевтичного лікування, є найновіші препарати, які використовуються у всьому світі і мають відчутний позитивний ефект. Які ще новітні методики? При раку молочної залози, наприклад, збільшилася кількість органощадних операцій, тобто ми забираємо, скажімо, лише частину молочної залози і це дає змогу жінкам комфортніше почуватися. Проводимо  протезування молочних залоз, ставимо імпланти, що також дуже важливо для наших пацієнток. Що стосується шлунково-кишкового тракту, то за останній період збільшилася кількість лапароскопічних операцій, тобто без розрізу, що допомагає мінімально травмувати організм.  

Колектив обласного онкологічного диспансеру під керівництвом його генерального директора Леоніда Володимировича Шкробота також робить усе для постійного вдосконалення матеріально-лікувальної бази нашого спеціалізованого закладу. Нині маємо усі необхідні засоби для діагностики та лікування ракових захворювань, зокрема, мамограф, УЗД, усі види ендоскопічної допомоги, морфологічного обстеження визначення природи пухлини тощо. Як відомо, променева терапія є одним із важливих чинників боротьби з раком. Нині в стадії запуску перебуває встановлення лінійного прискорювача, а також на території диспансеру незабаром функціонуватиме МРТ, що суттєво поліпшуватиме діагностику при злоякісних захворюваннях.    

Ще донедавна нам могли дорікати, що, мовляв, за кордоном у більшості медичних закладів кращі побутові умови перебування пацієнтів, то нині і в нас у цьому аспекті є суттєвий прогрес. Зважаючи на те, що НСЗУ компенсує затрати на лікування хворих, з’явилася можливість значно поліпшити умови перебування хворих на стаціонарному лікуванні. Зокрема, недавно завершили ремонтні роботи в другому хірургічному та торакальному відділеннях, завдяки чому і там стало значно комфортніше. Сучасні технології, новітня апаратура, професіоналізм лікарів, турботливість і доброзичливість середнього та молодшого медичного персоналу, комфортні побутові умови – усе це в комплексі, вважаю, і створює сприятливу атмосферу для якісної діагностики та ефективного лікування пацієнтів нашого онкологічного диспансеру. 

– І наостанок скажіть, Миколо Васильовичу, що для Вас, як хірурга-онколога, лікаря-практика, якому впродовж десятків років доводиться щоденно дарувати хворим на рак фактично надію на одужання, є найкращим, так би мовити, компенсатором за справді дуже важку і відповідальну працю? 

– Передусім це неймовірні відчуття тієї миті, коли усвідомлюєш після успішно проведеної операції, що вдалося врятувати людину фактично від неминучої смерті чи принаймні продовжити їй роки життя. Серед моїх колишніх пацієнтів є багато таких, які, здавалося, були приречені, але вже тривалий час продовжують працювати, радіти життю. І це особливо приємні миттєвості.   

Щодня до мене в кабінет приходять люди, серед яких є немало тих, кого лікували п’ять-десять і більше років тому. Вони повноцінно живуть, намагаючись уважніше стежити за своїм здоров’ям. І це те, що дає змогу  і допомагає нам, лікарям, продовжувати працювати довгі роки у цій важкій сфері щоденної боротьби за здоров’я онкохворих. Гадаю, що для хірурга-онколога немає нічого важливішого в його нелегкій і надзвичайно відповідальній роботі, ніж врятований пацієнт, який згодом приходить до нього, щоб подякувати за… життя. 

– Дякую за розмову. 

Готуючи це інтерв’ю, мав на меті «достукатися» передусім до тих людей, які ще не усвідомлюють, наскільки може бути підступною і непередбачуваною онкологічна хвороба. Але й з нею можна боротися і перемагати. Шанс вилікуватися від раку чи принаймні довше прожити, як стверджують фахівці, надзвичайно високий, якщо дбати про своє здоров’я. На жаль, брак часу або ж незручність і страх пацієнта перед обстеженням часто змушують його відкладати візит до лікаря. І лише, коли симптоми недуги стають нестерпними, людина починає шукати порятунку, а дорогоцінний час, на жаль, вже втрачено. Хоча цього стану можна уникнути, своєчасно звернувшись до спеціаліста…  

Ярослав МАРМАШ 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували