Звернення під назвою «Не умиротворяти зло», надруковане в "Українській правді",  висвітлює українське бачення далекосяжних підривних цілей Росії, а також змальовує позитивні та негативні сценарії завершення війни, які залежать від позиції світових лідерів та міжнародної спільноти: 

«Новий 2025 рік несе Україні та Європі багато невизначеності й надій, пов’язаних зі спробою віднайти просте рішення складної проблеми – як завершити велику війну. Ми, українські громадські діячі та публічні інтелектуали, звертаємося до світових лідерів та широкої міжнародної громадськості, щоби поділитися нашим поглядом на прийдешні виклики та сподівання. 

Передусім хочемо наголосити, що для Росії головною метою цієї війни не є отримання додаткових територій. Вона й так має величезні неосвоєні терени, а при захопленні нових земель їх систематично занедбує. Подібно, метою не є повернення України під свій контроль. Це лише одна з проміжних цілей. 

Метою війни для Росії є злам сучасного світового порядку. Вона прагне повернути свій статус супердержави, яка діє свавільно і за правом сильного нападає на сусідів, втручається у справи інших держав, здійснює терористичні акти, підтримує авторитарні режими та незаконні збройні формування по всьому світу. Все це є не випадковостями, примхами Путіна чи тимчасовим «відхиленням від нормальності». Це частина стратегічного розрахунку. Саме тому три роки тому Путін висунув ультиматум США та їхнім союзникам в Європі, вимагаючи повернутись до диспозиції 1997 року. Україна, в силу своєї історії та географії, стала черговою ціллю на шляху реалізації цих реваншистських намірів. 

Для самої України ця війна має екзистенційний характер. Це війна за саме існування української нації, суспільства та держави. Українська демократична та російська авторитарно-імперська політичні візії є взаємовиключними за своєю природою. Це означає, що «заморозка» конфлікту на тій чи тій лінії розмежування не призведе ні до розрядки напруження, ні до встановлення сталого миру. Для Росії така заморозка стане насамперед свідченням слабкості Заходу й заохоченням до подальшої агресії та воєн, в яких проллється кров європейців та американців. Сталий мир настане тільки тоді, коли під тиском України та її союзників в Росії настануть системна криза та поразка путінського режиму. Як доводить історія, тиранії крихкі. 

Ця війна не обмежується Україною, а «українське питання» не вирішується виключно в площині українсько-російських відносин. Якщо світові лідери вимагатимуть від України поступок територіями та суверенітетом без дієвих гарантій безпеки, це по суті означатиме поразку України, яка стане сигналом для Китаю та інших ревізіоністів про можливість захоплення того, чого вони жадають. Північнокорейські війська з’являтимуться у різних гарячих точках. Піратство, блокування торговельних шляхів, атаки на інформаційні системи та глобальні комунікації підірвуть світову торгівлю. Тривалі зусилля з обмеження розповсюдження ядерної зброї будуть зведені нанівець. Російські медіа-впливи, кібератаки, секретні операції та втручання у вибори в демократичних країнах підриватимуть світовий порядок. А можливе падіння України створить велику хвилю біженців та відкриє Путіну шлях далі на Захід.  

З іншого боку, ефективне припинення агресії Росії проти України може стати вирішенням багатьох проблем демократичного світу. Поразка Росії в її загарбницькій війні проти України відновить порядок, заснований на правилах і взаємозалежності відповідальних гравців. Безпека світової торгівлі, світова ядерна, енергетична, продовольча безпека посиляться. Терористичні режими та організації по всьому світу втратять російську підтримку та ослабнуть. 

Сьогодні Україна виграє час для демократичного світу, щоби він міг згуртуватися та посилитися. Але цей час не є нескінченним. Сили, що стоять на захисті миру, свободи і людської гідності, мають перейти у наступ. Україна і весь демократичний світ можуть лише або разом перемогти, або разом поступитися і програти. Ілюзія миру ціною ганьби вже не раз приносила нову війну.  

Силою демократії є здатність вчитися на помилках. Україна теж шляхом проб і помилок виборювала й далі виборює собі шлях до демократії. На цьому шляху вона платить непомірно високу ціну. У кожної і кожного з нас є родичі та друзі, які втратили майно, здоров’я або навіть життя. Але ми розуміємо, що ціна війни буде ще більшою, якщо наші союзники звабляться ілюзією зупинки війни без усунення її причин. І то не лише для України, але й для всього світу. Тому ми закликаємо наших партнерів шукати шлях не до умиротворення агресора, а до спільної перемоги. 

Зло не може бути умиротворене. Воно має бути переможене і покаране, заради безпечного майбутнього України, Європи та всього світу. 
5 січня 2025». 

Серед багатьох інших звернення підписали Ярослав Грицак, професор Українського католицького університету; Мирослав Маринович, колишній в'язень сумління (1977-1987); Юрій Андрухович, письменник; Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу; Сергій Квіт, президент Національного університету «Києво-Могилянська академія»; Володимир Огризко, міністр закордонних справ України (2007-2009), генеральний директор Центру дослідження Росії; Тарас Возняк, генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв; Євген Захаров, правозахисник, директор Харківської правозахисної групи; Йосиф Зісельс, Асоціація єврейських організацій та громад України, Ініціативна група «Першого грудня» та інші відомі і шановані громадські діячі. 

 

0

0

0

0

Ви вже відреагували