Чоловік пані Ольги – Віктор, уродженець Київщини, уже третє скликання є депутатом – представником української нацменшини у Приморсько-Горанській жупанії Республіки Хорватія, відповідає за технічну частину концертів і сам виступає на сцені, як музикант. Подружжя повністю віддалося громадській роботі на мистецькому фронті України в культурно-просвітньому товаристві «Дніпро», яке  чотирнадцять років тому заснувала і очолила  примадонна театру Ольга Камінська. 

   
Пані Ольга з Тернополя. Після закінчення  Тернопільської музшколи №2 і Тернопільського  мистецького коледжу імені Соломії Крушельницької навчалася в Національній музичній академії України. Відтоді працювала у Київському театрі оперети, пропагувала українське мистецтво в Болгарії, Канаді, Польщі, Монголії, США, Югославії, Франції. Від 2009 року мешкає в Рієці.   

На фасаді Хорватського національного театру  імені Івана Зайца в Рієці, за словами артистки, минулоріч з’явилося слово «і український». «Таким був жест підтримки України і він має своє  підґрунтя. Тут працює багато українських музикантів, які приїхали сюди на запрошення театру наприкінці 1990-х, коли Хорватія після закінчення своєї війни за незалежність відновлювала культуру й відчувала брак фахівців», – розповідає пані Ольга. Серед тих, хто прибув до Рієки у 1998 році, був і її чоловік, Віктор Камінський, – музикант, соліст Державного симфонічного оркестру України.  

– Що було поштовхом до створення українського  культурного товариства? 

– Коли я прийшла до театру, потрапила у свою стихію, я вже в Києві переспівала понад 20 арій світових оперет. І маестро Мірослав Хомен, тодішній диригент і художній керівник театру, сказав, що з таким голосом я повинна працювати солісткою. Так я і залишилася з чоловіком у театрі. Саме Мірослав Хомен запропонував на новорічні традиційні концерти представляти українську пісню.  

Але після Хомена прийшла нова генерація керівників, які надавали більше уваги російській музиці, тому що росія вкладає величезні кошти у промоцію своєї культури. На жаль, за весь час нашого перебування в Рієці, жодного разу українську оперу не презентували. І ми вирішили, якщо театр не пропагує українську культуру, треба заснувати своє товариство. 

Серцевину нашого товариства складають українці – музиканти театру: Сергій Росул, Валерія Ващенко, Тетяна Скляренко. Скрипалька Юлія Кушнерик із Борщівського району Тернопільщини  працює в оркестрі місцевого Оперного театру. Вона чудово виступає як солістка-скрипалька, так і у складі оркестру «Оберіг», що вже 14 років презентує українську музику на заходах товариства. Останніми роками прибули молоді українські музиканти Антон Кирилов і Володимир Антошин.  Ще є український артист балету Віталій Клок, який уже завершив балетну кар’єру. Від початків з нами популярна в Рієці українка Марта Мартінчич – перекладачка, екскурсоводка і наша незмінна секретарка, вона – цілий «архів» нашого товариства. Марта багато робить для культурного представлення українців у Хорватії. 

– Вашому культурно-просвітницькому центру 14 років. Назвіть його найяскравіші сторінки… 

– У Хорватії нас знають і люблять. Товариство випустило дві книги про видатних українців – талановитих співаків, народжених в Україні, також у ній зібраний нотний матеріал вокальних творів українських композиторів і народних пісень. 

Товариство провело вісім українських фестивалів пісні, музики, танців і художнього мистецтва, стільки ж міжнародних конкурсів «Українські солоспіви у Рієці», три міжнародні конкурси «Українське танцювальне ревю», три фестивалі «Щедрик», а цього року заснували міжнародний літературний конкурс «Франкові зорі». 

Цьогоріч, до 210-ї річниці з дня народження Т. Шевченка товариство під моїм авторством випустило у світ книгу-збірник «Музичні твори на слова Тараса Шевченка». Ця робота дуже популярна серед поціновувачів Кобзаревої творчості. 

– На ваші заходи приходять і хорвати?    

– До нас щоразу більше долучається друзів України. Так, мистецький доброчинний вечір «Рієка для України», відбувся тут у приміщенні італійської громади. Його представниця пані Лаура Марчіг, акторка італійської драми, була вражена, коли побачила фото з війни в Україні, й організувала нам на знак підтримки безоплатно залу. До цієї акції також долучилися хорватський ПЕН-центр, Вільна державна асоціація Рієки, портал «Рієка сьогодні» та італійська громада. Особливо схвилював присутніх  виступ поета Томіце Байсича, президента хорватського ПЕН-центру, який не тільки читав свою поезію, а й безкомпромісно засудив російську війну в Україні. Упродовж вечора виступали й інші поети, письменники, актори театру. На екрані висвітлювався номер рахунку, який відкрило Посольство України у Хорватії для допомоги землякам, і його показали всі ЗМІ, адже нині має значення кожна куна для підтримки ЗСУ. 

– Відомо, що Хорватія гостинно прийняла майже 30 тисяч українців. 

– Так, ми дуже вдячні цій країні за гуманітарну, соціальну та дипломатичну допомогу. Маючи власний гіркий воєнний досвід, Хорватія неабияк підтримує й адвокатує Україну в світі. Тут приймають наших воїнів на відпочинок, лікування і реабілітацію. Запрошують українських дітей на літні канікули за хорватський кошт.  

– У Хорватії бачила українськомовні видання, а чи доступні вам радіо і телебачення? 

– У нас є спеціалізовані програми Хорватського радіотелебачення HRT «Призма» та «Мозаїка національних меншин», які виходять в ефір двічі на тиждень. А фінансування українськомовних видань здійснюють за кошти бюджетної програми Хорватії. 

Хорватія – держава, яка дала нам право розвиватися на рівні зі своїми громадянами, а Батьківщина у нашому серці одна – Україна, де батьки поховані, де діти живуть, де на передовій стоять наші захисники, перед якими ми з вдячністю низько схиляємо голову. Вони дивують і захоплюють світ своєю мужністю, незламністю і патріотизмом. А ми підтримуємо їх засобами культурної дипломатії.  

Людмила ОСТРОВСЬКА, 
спеціальна кореспондентка газети «Сільський господар» у країнах Європи  
м. Рієка (Хорватія)       
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували