Якось ми побували у комунальному некомерційному підприємстві «Більче-Золотецька обласна лікарня реабілітації імені В. Г.Вершигори» Тернопільської обласної ради. Розташований заклад у мальовничому куточку Дністровського каньйону, низині річки Серет, поміж неповторної краси гір і лісів – селі Більче-Золоте. Очолює реабілітаційну лікарню заслужений лікар України, кандидат медичних наук, депутат Тернопільської облради кількох скликань Любомир Синоверський. 

Любомир Васильович каже, що попри всі професійні заслуги, інноваційне обладнання, його основна гордість –  професійний, дружний колектив справжніх фахівців, які завжди «горять» своєю справою. 

«Наша лікарня високоспеціалізована, займається медичною реабілітацією. Цьогоріч ми уклали сім договорів із Національною службою здоров’я, що розширило діапазон надання медичної допомоги. Робимо все, щоби вже наступного року укласти договори на використання МРТ, КТ і служби переливання крові. У закладі функціонує 200 лікарняних ліжок. Більшість, а саме – 150 – у реабілітаційному відділенні», – зазначив Любомир Васильович. 

Війна внесла корективи у роботу цього відомого на Тернопільщині закладу. Сюди на реабілітацію приїжджають військові з усієї країни. Різні історії, скалічені долі... Головний лікар говорить, що колектив намагається підтримати кожного із них. 

«З початку війни у нашій лікарні побували на реабілітації кілька тисяч військовослужбовців. У кожного із них різні травми, декого доводилося заново вчити пристосовуватися до побуту. Лише за десять місяців ми пролікували 714 осіб. З початку війни до нас на  реабілітацію приїжджали і люди, які вимушені були покидати свої домівки і втікати від клятого окупанта. Бідні люди з прифронтових територій бувало приїжджали до нас лише з целофановими торбинками, не маючи нічого, у складному емоційному стані… Ці всі людські біди наші фахівці пропускали через себе. Ми відчули біль війни, так би мовити, зсередини», – сумно мовив лікар. 

Аби допомогти людям у цей складний час, підтримати не лише фізичне здоров’я, а й духовне, психічне – на території лікарні створили Центр ментального здоров’я. Тому кожен (необов’язково стаціонарний пацієнт), хто потребує допомоги і підтримки, може звернутися сюди й отримати необхідну фахову консультацію. Також можна пройти навчання з основ самодопомоги та психічного здоров’я, відвідати арттерапевничні заняття. У центрі працюють логопед, психіатр, психолог, соціальний працівник, капелан. Є фітобар, де пригощають різними трав’яними чаями та кисневими коктейлями.  А ще  обладнали каплицю, де капелани правлять богослужіння, де кожен може помолитися та побути наодинці з Богом.  Любомир Васильович зазначив, часто військові саме там шукають душевного спокою. 

Ми запитали у генерального директора і про труднощі, з якими доводиться стикатися, бо як не крути, без них ніяк. Найбільшою проблемою пан Синоверський назвав брак кадрів. Річ у тім, що у медичних вишах не було такої потрібної для них спеціальності, як фізичний чи ерготерапевт.  Зазвичай на такі спеціальності приходять люди з інших вишів, які з часом вдосконалюють свої навики. Є ще одне питання, яке болить головного лікаря: «Ще до початку війни запроєктували з попереднім керівництвом області корпус для учасників бойових дій та їхніх сімей. Документально він мав бути введеним у експлуатацію у 2022 році. Однак, спершу «ковід», тоді війна… Перешкода на перешкоді. Маємо надію, що нас почують і допоможуть завершити це будівництво. Адже, як не прикро, кількість військових, які потребують реабілітації, лише зростає…». 

А загалом життя у лікарні вирує. Тепло, затишно, довкола привітний персонал. Нам люб’язно погодилася провести екскурсію закладом завідувачка реабілітаційним відділенням Ганна Гарасимяк. Відразу видно, що Ганна Ярославівна – фахівчиня своєї справи, яка обожнює  свою роботу, добре знає кожен куточок медзакладу, може детально розповісти про безліч процедур, які надають у реабілітаційній лікарні. 

Пані Ганна розповіла, що тут діє ще й госпрозрахункове відділення, де перебувають ті, хто лікується за власні кошти. Решта пацієнтів лікується за системою електронних направлень і цілком безкоштовно.  

Також у лікарні створені належні умови для людей із обмеженими можливостями, кожне відділення обладнане спеціальними пандусами та підйомами. Усі корпуси з’єднані коридорами, тож під час поганої погоди на вулицю виходити не потрібно. 

Зацікавив нас зал фізичної терапії та ерготерапії. У залі – безліч різноманітного обладнання: від трішки старих зразків, до сучасних. Усе в робочому стані, дієве, призначення якого полягає у відновленні функцій організму внаслідок травм набутих або вроджених у процесі життєдіяльності, а також адаптація пацієнтів до навколишнього середовища з огляду на їхні потреби та можливості. Фізичний терапевт Тарас Танчак детальніше  розповів про так звані тонусні столи, які допомагають виконувати вправи на різні групи м’язів. Особливість столів полягає у тому, що їх можна використовувати як для пацієнтів, які тільки-но починають відновлюватися, так і тих, які мають певну фізичну підготовку. Ерготерапевт Володимир Бачик забезпечує підбір, налаштування та навчання засобами реабілітації. Додамо, що коли є вільний час, працівники лікарні плетуть маскувальні сітки для фронту. Коли ми зайшли у зал, там невтомно трудилися фізичні терапевти Сергій Швець, Олеся Якимишин і молодша медсестра Марія Беркій. Зазначимо, що маскувальні сітки плетуть працівники у різних відділеннях і з першого дня війни. Це сотні метрів сіток, які захищають наших незламних титанів на фронті.  

Екскурсія тривала більш як  годину, у лікарні є безліч кабінетів, у кожному з яких надають індивідуальні послуги. Зокрема, проводять високоінтенсивну лазеротерапію, яка має знеболювальний, біостимулювальний, протизапальний, судинорозширювальний ефекти; ударно-хвильову терапію – високотехнологічний метод лікування опорнорухової системи; TR-терапію – це вплив на тканини організму високочастотною електромагнітною енергією; високоінтенсивну магнітотерапію, яка базується на позитивному високоінтенсивному впливі магнітного поля на тіло людини. Під час реабілітації фахівці застосовують магнітотерапію, світлолікування, пресотерапію, різні види витягування хребта, теплолікування, рапні обгортання, водолікування… Щоб описати весь спектр послуг, не вистачить й газетної шпальти. 

«Ми любимо свою роботу, свій заклад. У нас кожен спеціаліст увесь час вчиться, розвивається, відвідує різноманітні курси, підвищення кваліфікації. А найголовніше, у кожного із них – щире, милосердне серце, кожен шукає індивідуальний підхід до пацієнтів. Наша місія – не тільки не нашкодь, а й допоможи, підтримай, вислухай», – такими теплими словами резюмував нашу зустріч головний лікар Любомир Синоверський. 

Зоряна ДЕРКАЧ 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували