Про те, чим живе лікарня, з якими труднощами довелося зіткнутися і чого досягнути,  розмовляємо з генеральним директором КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради, заслуженим лікарем України, доктором медичних наук Василем Бліхарем. 

«Ми маємо що показати світу» 

Нашу розмову ми розпочали із непростих спогадів про перші тривожні дні наприкінці  лютого 2022 року. Василь Євгенович каже, що тоді у заклад ринула маса перших пацієнтів із прифронтових територій. Пригадує, це було надзвичайне випробування, адже тернопільські медики ще ніколи не займалися таким масовим поступленням. «Хоча теоретично і кваліфікаційно ми були готові, – одразу зауважив лікар.  –  Із самого початку налагодили якісну та результативну роботу. Надавали і надаємо високоспеціалізовану допомогу. До нас пацієнти поступають уже після певних етапів надання медичної допомоги,  на завершальні етапи лікування. Результати хороші, про що ми звітували на різноманітних медичних конференціях і нарадах». 

Головний лікар каже, що в обласній лікарні весь час впроваджують різноманітні сучасні методики лікування пацієнтів, медики безперервно навчаються та переймають передовий досвід.  

«Нещодавно наші спеціалісти відвідали Міжнародний медичний конгрес у Монреалі, де доповідали про результати роботи у лікуванні бойових травм. На превеликий жаль,  нині військові масово зазнають травм кістково-скелетного апарату, очей, барабанних перетинок.., – констатує пан Бліхар. – Насправді наші ортопеди-травматологи показують неабиякі результати, до нас уже приїжджають спеціалісти з різних країн, аби повчитися та перейняти досвід.  Ми однозначно маємо що показати світу, оскільки володіємо таким клінічним матеріалом, якого немає у багатьох». 

Про модернізацію і новітні методи лікування 

Генеральний директор каже, що попри війну, життя триває. Потрібно дбати про комфорт у лікарні, займатися господарськими питаннями та готуватися до непростої зими. «За час війни нам вдалося зробити чимало. Практично у кожному відділенні провели сучасні ремонти, найкращі – у терапевтичному і хірургічному. Проблема у тому, що основні корпуси лікарні побудовані ще у 1950–1960 роках. Вони не просто не відповідають сучасним нормам, їх вкрай важко модернізувати. Однак, навіть у цих непростих умовах намагаємося вирішувати ці питання.  

 
Зазначу, що у кожному відділенні впроваджуємо сучасні інноваційні технології. Зокрема, в ортопедії практикуємо нові методики реконструкції, пластики, застосування сучасних штучних матеріалів, біологічного скла, протезів тощо. У кардіохірургії виконуємо весь спектр хірургічних втручань на відкритому серці із застосуванням апарату штучного кровообігу. За час війни ми розпочали трансплантаційну програму, провели шість трансплантацій серця, десять – нирки. Нині з об’єктивних причин ця тенденція дещо пішла на спад», – каже Василь Євгенович. 

Серед здобутків медзакладу є і те, що фахівці проводять відновлювальні операції в офтальмології, кератопластику (пересадка рогівки ока, під час якої пошкоджені, дистрофічні тканини рогівки замінюють донорським матеріалом чи кератопротезом).  

«Намагаємося весь час тримати ситуацію під контролем. Отримуємо і закуповуємо надсучасне обладнання. Тепер на завершальній стадії встановлення апарату для магнітної резонансної томографії. Ми почали реконструкцію і ремонт реабілітаційного відділення. У нас діє велика програма з американським фондом «Muv Ukraine», який частково фінансує це будівництво. З обласного бюджету  придбали частину обладнання, решту допоможе згаданий фонд. Окрім того, є надійні домовленості з чеськими фірмами та Чеським державним банком, які також допоможуть із фінансуванням», – продовжив головний лікар.  

До речі, у лікарні діє велика чеська програма, в  межах якої буде придбано і встановлено надсучасне обладнання. Частину обладнання отримують через централізовані закупівлі. Генеральний директор віддає належне й Міністерству охорони здоров’я, яке допомагає із закупівлею серйозного модернізованого обладнання для лікарні, за допомогою якого можна значно покращити як результати лікування, так і діагностику. Це передусім ультразвукові апарати, наркозні станції, дихальні апарати тощо… 

У відповідь на запитання про складну майбутню зиму, лікар сумно усміхнувся і відповів: «Пережили важкі дві попередні зими, переживемо і 2024 року. Тоді ми були неготові, у нас не було тієї сили, яку маємо сьогодні. Певна річ, готуємося, вивчаємо свої можливості, робимо резерви. У нас немає іншого виходу, як пережити холодну пору і сміливо, навіть вперто, йти далі». 

Про донати та добрих людей 

Фахівці Тернопільської обласної клінічної лікарні не тільки допомагають військовим покращити здоров’я, а й бити ворога на фронті. З перших днів колектив донатить на потреби ЗСУ. «Наші працівники долучаються до різноманітних зборів на військовий транспорт, спорядження, станції РЕБ, антидронові рушниці тощо. У нас склалися дружні відносини з Третьою штурмовою бригадою та спецпідрозділом «Кракен». Ми надзвичайно вдячні хлопцям за їхню роботу. Зі свого боку робимо максимум, аби їм допомогти», – розповів головний лікар. 

Наприкінці поговорили про добро, а саме – людей, які з перших днів війни допомагають українцям. Запитали Василя Євгеновича, чи хотів би комусь подякувати через сторінки нашого видання, лікар усміхнено відповів, що таких людей є стільки, що й газети не вистачить. 

«З початком війни робочий день у нас починався із того, що під стінами лікарні стояв бус повен різноманітної допомоги. Приїжджали волонтери з Голландії, Німеччини, Франції... Більшість із них досі телефонують, пропонують допомогу, запитують про потреби… Пригадався випадок, коли у 2022 році до нас приїхали дві маленькі тендітні полячки, яким заледве виповнилося 20 років – Марися і Анна. Вони привезли два буси волонтерської допомоги. Ці діти не могли стояти осторонь нашого лиха! Вони приїжджали тричі... 

…Хай би як, життя продовжується, нам потрібно розвивати країну. Нещодавно військовий на ім’я Сергій сказав мені: «Ми боремося, щоби ви нормально жили. Якщо ж хочете поопускати голови і страждати, то навіщо ми там воюємо?» Певна річ, йдеться не про розваги, а  достойне життя, достойний тил для нашого достойного незламного війська», – резюмував Василь Бліхар.

 
Зоряна ДЕРКАЧ 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували