Остап Грицай розповів Суспільному, що більше року захищав Україну на сході. Служив у 58-ій окремій мотопіхотній бригаді на Донецькому напрямку. І, зрештою, не сам вибирав обіцяну державою ділянку. Де запропонували, там і взяв. 

«У 2024 році виникла проблема, про яку я дізнався безпосередньо з позову прокуратури і військової адміністрації, отримавши документи, що моя земля частково входить в заповідник «Серетський». Межі заповідника, як стало відомо з судових розглядів, до нинішнього часу остаточно не встановлені. Прокуратура в своєму поданні вимагає отримати стягнення і щоб я відмовився від цієї ділянки землі, оскільки вона входить у невідомий до нинішнього дня заповідник «Серетський». 

Причому, є плутанина і в кількості тої землі. За словами Остапа Грицая, до заповідника входить 0,58 гектара, «А в документах, які вони подали до Європейського суду, вже до «Серетського» заповідника входить більше гектара землі моєї частини. І вони, прокуратура в тому числі, роблять мене винним, що на момент, коли я отримав землю, я повинен був сам дослідити, знати межі. І зробили мене винним у тому, що я не мав права брати цієї ділянки в обробіток і в користування», - каже учасник АТО. 

Остап Грицай розповів, що від нього також вимагають сплати на користь держави 12 тисяч гривень за судові витрати. Принаймні, на його переконання, є така заява від прокуратури. 

Коли цю земельну ділянку передавали у власність Остапу Грицаю, вона не належала до гідрологічного заказника «Серетський», розповів начальник обласного управління Держгеокадастру Іван Кузь: «2017 року Остап Грицай звернувся до нас, щоб отримати у власність земельну ділянку площею 2 гектари. Відповідно, ми видали наказ щодо надання дозволу на виготовлення такої документації з відведення земельної ділянки. Їй було присвоєно кадастровий номер, документація пройшла всі процедури, пов’язані з погодженням і не було виявлено жодних відомостей, які б говорили, що вся земельна ділянка, чи її частина перетинається із природно-заповідним фондом (ПЗФ)». 

За словами Івана Кузя, на момент надання цієї земельної ділянки Остапу Грицаю, вона не відносилася до гідрологічного заказника. Таких відомостей не було ні в Державному земельному кадастрі, ні в документації, представлених на затвердження. 

Лише згодом було отримано дані експерта, де зроблено висновки, що тільки частина земельної ділянки перебуває в ПЗФ (візуально). 
«Але це не означає, що ця земельна ділянка віднесена до ПЗФ. Оскільки потрібно встановити чіткі межі цього природно-заповідного фонду та внести відомості про ці межі в земельний кадастр. І тоді буде чітке розуміння: відноситься та чи інша земельна ділянка до ПЗФ, чи до іншої категорії або форми власності. Через те ми маємо зараз судову справу. До речі, в нас таких є три», - зазначає Іван Кузь. 

За його словами, дані про об’єкт взагалі не були внесені до Державного земельного кадастру, а отже - це були землі сільськогосподарського призначення і жодних перешкод головне управління стосовно передачі землі у власність пану Грицаю не мало. Тобто, він законно отримав свою земельну ділянку. 

Остап Грицай зізнався, що хотів мати від неї додатковий дохід до пенсії, а тому земельну ділянку передав в оренду місцевому фермеру Василю Алексевичу: «Коли люди давали нам свої державні акти, - каже аграрій, - ніхто взагалі не чув про заповідник. Ми обробляємо там приблизно 28 гектарів. Це зараз вирощуємо сільгоспкультури. А раніше там були торфовища, кущі, бур’яни і потрібно було затратити багато праці та коштів, аби розробити ці ділянки». 

Староста села Чернихів, на території якого частково розташовані землі природного гідрологічного заказника «Серетський», Богдан Татарин розповів, що коли учасникам АТО виділяли земельні ділянки, він був сільським головою Чернихова: «Це були землі запасу. І тим хлопцям, які служили в АТО, видавали ділянки по 2 гектари. І ця земля стовідсотково не належало до «Серетського» заказника. Ми знаємо, що це були землі Чернихівської сільської ради. Тепер - Тернопільської міської територіальної громади». 

За коментарем Суспільне звернулося і до прокуратури. За словами речниці обласної прокуратури Лесі Гурецької,  гідрологічний заказник «Серетський» створений у 1980-х роках: «Земельний кодекс України взагалі не передбачає і не передбачав можливості передання земельної ділянки природно-заповідного фонду у приватну власність та в оренду для ведення особистого селянського господарства. Щодо визначення меж гідрологічного заказника, то відповідно до законодавства, його межі визначені проєктом створення. І відтоді ці землі віднесені до природно-заповідного фонду. А в 2017 році управління держгеокадастру в Тернопільській області видало наказ громадянину про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, віднісши ці землі до земель сільськогосподарського призначення. Тому прокуратура подала позов з вимогою повернути ці землі державі». 

За словами Лесі Гурецької, також триває розслідування у кримінальному провадженні щодо дій працівників Держгеокадастру, в результаті яких людям надали землі природно-заповідного фонду. 

Щоб отримати відповіді на запитання щодо меж заповідника та як людям могли виділити землі природно-заповідного фонду, Суспільне звернулося до Тернопільської обласної військової адміністрації. У пресслужбі обіцяли надати коментар, проте наразі не надали. А от тернопільський правозахисник Павло Варода цю ситуацію коментує так: «Зазвичай громадяни не є порушниками, оскільки, подаючи заяву про отримання земельної ділянки безоплатно у власність, вони не знають і не можуть знати, що та чи інша ділянка знаходиться в межах природно-заповідного фонду. Цей обов’язок покладений на організації, які розробляють технічну документацію землеустрою і в подальшому орган, який передає таку земельну ділянку у власність. Саме чиновники повинні перевірити чи та земельна ділянка, щодо якої розроблена документація, знаходиться в межах чи не в межах земель природно-заповідного фонду. Зрештою, лише суд може перевірити всі обставини, надати їм належну правову оцінку і вирішити питання зокрема про доцільність втручання у право власності особи. Тим більше, коли це право набуте на підставі закону»… 

Справу за позовом прокуратури щодо повернення землі заказника «Серетський» у державну власність розглядають у Зборівському районному суді. 

«У випадку, якщо суд визнає мою вину, ми будемо подавати апеляцію до Верховного суду України», - не здається Остап Грицай. 

Ірина МОРГУН,  
Любов ГАДОМСЬКА  

 

0

0

0

0

Ви вже відреагували