Промова Надзвичайного і повноваженого посла України у Великій Британії і Північній Ірландії, Головнокомандувача України (2021–2024) Валерія Залужного у Королівському інституті міжнародних відносин (Chatham House). 

«Я дякую за те, що ми вистояли, дякую, що продовжуємо боротися, і сподіваюся, що не зважаючи на слабкість політиків, продовжимо боротьбу і здобудемо Перемогу не лише України, а й для усього цивілізованого світу над чумою, яка прийшла в 21 столітті. 

Я хотів би, щоб наша розмова була чесною. Лише чесність приведе до правильного розуміння процесів. Я сформую лише кілька фактів, які можуть претендувати на емпіричні судження. Але чи є вони науковими, звісно, вирішувати вам.  

1. Отже, перший факт, і думаю ви зі мною погодитеся, це існування визначення «колективний Захід». Ми вважаємо це групою розвинутих західних країн, з високо розвинутими економіками і демократіями та власною системою безпеки. Такими, як НАТО. 

2. У світі існує низка авторитарних країн з високою концентрацією влади в одних руках. Ці країни позбавлені демократії. Їхні економіки базуються на запасах корисних копалин, або на плановому регулюванні і призначені для обслуговування інтересів правлячого лідера або партії чи руху.  

3. У світі є країни, яким внаслідок історичних подій та прагнення народу вдалося вийти зі складу авторитарних імперій та режимів. Деякі з них приєдналися до колективного Заходу. Деякі, в основному через супротив авторитарних імперій, продовжують боротьбу за приєднання до цивілізованого світу, при цьому зберігають небезпеку втрати незалежності. Деякі, такі як Грузія, Білорусь, уже втратили формальну незалежність. А Україна, внаслідок шаленого опору росії та власної нерішучості, опинилася у війні за незалежність від авторитарної імперії. 

4. Дуже важливе твердження для розуміння війни в Україні - на відміну від Білорусі та Грузії, які втратили свою незалежність майже безкровно, Україна вже 10 років зі зброєю в руках бореться саме за свою незалежність. Повномасштабна війна триває майже три роки. Більше 30 тисяч людей загинуло. Сотні тисяч отримали поранення, але ми продовжуємо боротися. Цей факт, мабуть, є головним доказом того, що ми, українці, прагнемо жити у цивілізованому західному світі. І попри усі негаразди ми маємо право на своє власне майбутнє. Наш ворог, зневажаючи на наше бажання, заперечує українську історію та культуру, намагається знищити нас як націю. Підтвердженням цього є не лише події з історії минулого століття. Такі як голодомор, наприклад, зовсім нещодавні події у Бучі та Гостомелі, події на окупованих територіях. Саме цей факт унеможливлює будь-яке мирне співіснування у майбутньому і, відповідно, не може розглядати будь-які варіанти зупинення війни на основі будь-яких намірів про взаємну безпеку. 

 
5. Причиною того, що відбувається сьогодні в Україні, є закономірні наслідки небажання саме колективного Заходу впливати на глобальну систему безпеки. І якраз користуючись слабкістю Заходу і безпосередньо США, росія у 2008 році розпочала розширення «простору безпеки». Вже згодом, у 2014 році, під мовчання все того ж колективного Заходу, росія розпочала війну проти України, яка врешті стала найкривавішою війною 21 століття в центрі Європи. 

6. Вже сьогодні, щоб Захід продовжував боятися, путін говорить то про червоні лінії, то про ядерну зброю, а західні політики все частіше, знаходячись у заручниках своїх виборців, читають молитву про необхідність уникнення ескалації. Це знову лише факт. Але чи обмежиться ця війна апетитами путіна тільки стосовно України?  

7. Колективний Захід не вірив в Україну. Тому західна преса, боячись путіна, давала Україні спочатку три години, потім три доби. Потім Захід прийшовши на допомогу Україні, але боячись чи то ядерної війни, чи то ескалації, не забезпечив Україну необхідною кількістю зброї. Тому ми не змогли досягти у 2023-му році значущих успіхів у розгромі росії та увійшли у стан затяжної війни, вихід із якого вже сьогодні здається неможливим. Саме тоді ми втратили можливість самотужки підійти до завершення війни.  

8. А цей факт вже стосується всіх, хто знаходиться у цьому залі. Скажіть, будь ласка, чи є секретом, що навколо росії об’єдналися Китай, Північна Корея та Іран? Чи хтось вважає, що вони об’єдналися проти України? Якщо так, то хай я буду першим, хто сумнівається. Більшість у цих країнах навіть не знає, де знаходиться Україна. А якщо уважно подивитися на таку організацію як БРІКС, а особливо на її перспективи? Він буде розширюватися. А що ж колективний Захід? Він все ще боїться ескалації? 

9. Ще один важливий факт: хочете ви цього, чи ні, хочуть цього ваші виробники зброї з контрактами на руках, чи ні, війна, на жаль, змінилася. Війни зразка 1953 року вже не буде. Вона закінчилася влітку 2023-го року в Україні. У той момент, коли на поле бою прийшли роботи, а західна преса і натівські генерали сміялися з мене. Вже в 2024 році в бій прийшли технології. Їх привів штучний інтелект. З мене вже ніхто не сміється. Навіть тут, у Британії, вже переглядають стратегію національної безпеки. НАТО мовчить. А що тоді з глобальною безпекою? Чи вона досі тримається на винищувачах, авіаносцях і наддорогих ракетах? Я вас трохи засмучу. Ні. На жаль.  

10. Ми, українці, що воюємо за власну свободу вже 10 років, бачимо перемогу дуже просто. Нам необхідно отримати три базові відчуття. 

11. Перше - відчуття власної безпеки. Ми маємо бути впевнені, що хоча б 100 років на Україну ніхто не нападе. Ми хочемо мати гарантію власної безпеки для себе і своїх дітей. Це можна зробити найшвидше і найпростіше - Україні потрібно вступити в НАТО. Або зробити з України НАТО. Як, наприклад, Ізраїль. Так, сьогодні альтернативи НАТО немає. Спірне питання щодо військових спроможностей НАТО, але альтернативи немає.  

12. Друге - відчуття необмежених можливостей розвитку. Будь-хто в Україні має мати необмежені можливості. А це – відновлення післявоєнної України. Це те, про що зараз багато розмов на Заході. Але чи можливе відновлення без безпеки? Чи згоден інвестор вкладати кошти в країну, де завтра може бути знову війна? І тут я вас знову засмучу - ні. Ніяких тривалих перспектив без безпеки не існує апріорі. 

13. Третє - кожний українець має відчувати, що він знаходиться у власній домівці. Що він вдома, де він народився і виріс, де поховані його батьки і де живуть його діти. У мирі і спокої. 

Я прийшов сюди не критикувати Захід чи НАТО. Я абсолютно розумію, що Україні, навіть за Будапештським меморандумом, ніхто нічого не винен. Україна  щодня б’ється за виживання. Я всього лише хочу, аби людство, у чиїх руках доля 21 століття, було розумним і пам’ятало своє минуле, щоб не пережити його в майбутньому. 

Валерій ЗАЛУЖНИЙ,  
Надзвичайний і повноважений посол України у Великій Британії і Північній Ірландії     
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували