Допомога фронту – передусім 

Ми розпитали Віктора Михайловича, з якими викликами довелося стикнутися від початку війни. Голова громади розповів, що дуже багато хлопців виявили бажання добровільно піти на фронт. Тож передусім сільрада намагалася забезпечити їх усім необхідним. Наступним було питання ВПО. У Білобожницькій громаді мешкали понадтисячу переселенців. Цікаво, що усіх вимушених біженців прийняли у своїх оселях місцеві мешканці…  

Спілкуючись про допомогу  ЗСУ, не могли оминути болючого для громад питання військового ПДФО. Адже попри те, що його забрали з бюджету, допомагати війську треба, а як?   

«Питання направду складне і болюче. Якщо ми мали 39 мільйонів військового ПДФО, то один-два мільйони на допомогу тій чи іншій військовій частині взагалі не було проблемою і ми могли повністю задовольнити усі офіційні запити військових. Цьогоріч намагаємося повністю перекрити потреби нашої військової частини, решту залишку бюджету розподіляємо між іншими. Хотілося б допомогти значно більше, але…», – констатував Віктор Михайлович. 

Попри труднощі, працівники сільської ради вирішили, будь-що допомагати війську, тож щомісяця здають гроші, хто скільки може. Купують дрони чи долучаються до зборів для воїнів із громади.  

Тісна співпраця з аграріями 

На території Білобожницької громади діє сім великих господарств, які, попри воєнні складні часи, модернізують зернові комплекси, надають робочі місця, справно сплачують податки та допомагають у вирішенні чималих господарських і соціальних питань.  

«Із 18 сіл лише у трьох переважає лісистість, решта – поля. Дві третини сільгоспугідь обробляють місцеві аграрії, третю частину – агрохолдинги. Це дає змогу значно покращити економічну спроможність. Наприклад, у 2021 році надходження у бюджет становило 22 мільйони гривень, а у 2024-му – 50 мільйонів власних надходжень.  

Такого результату вдалося досягнути завдяки ефективній роботі з підприємцями щодо узаконення користування землями, укладенню договорів, – розповідає голова громади. – Тішить і той факт, що цьогоріч аграрії почали сплачувати ПДФО на місяць швидше, ніж минулого року. Це свідчить, що вони налагодили кращу лінію збуту». 

У Білобожницькій громаді триває модернізація первинки, до якої активно долучаються і підприємці. Пан Шепета зазначив, що громада закуповує матеріали для ремонтів, аграрії ж оплачують роботу майстрів. Наприклад, у самій Білобожниці вдалося відремонтувати амбулаторію, яка півстоліття не знала жодних ремонтів і перебувала в одному з найгірших станів серед амбулаторій Чортківського району. Голова наголосив, що одним із найактивніших добродійників є аграрне підприємство ПАП «Дзвін», і висловив велику подяку його директору – заслуженому працівнику сільського господарства України, депутату Тернопільської обласної ради Василю Градовому. Пан Градовий суттєво допоміг із облаштуванням великого Меморіального комплексу загиблим Героям, який розташований у самому центрі Білобожниці. Відкриття його відбулося 1 жовтня у День захисників і захисниць України. 

Школи є – учнів мало 

Демографічна криза охопила країну. Через воєнні лихоліття чимало українців виїхало за кордон. Школи порожніють. Держава заявила, що вже наступного року припиняє фінансувати ті заклади, де навчається менш як 45 учнів. Віктор Шепета каже, ця проблема є й у Білобожницькій громаді. З початком війни на 15% зменшилася кількість учнів. У трьох школах їхня кількість – катастрофічно мала, тож доведеться понизити ступінь. Та біда у тому, що й у початковій школі мало дітей.   

«У нашій громаді є одинадцять шкіл і десять садків, усі працюють, діти навчаються в очному режимі, є облаштовані належні укриття. Нещодавно у селі Базар на території школи відкрили дитячий садочок. Біда не в приміщеннях чи працівниках, проблема у тому, що нема кого вчити, – сумно мовив голова. – Народжуваність як у  громаді, так в країні, плачевна. Є села, де за рік народилася лише одна дитина. То в шкільних класах скільки їх може бути? Загалом за минулий рік у громаді народилося приблизно 60 дітей…». 

Позаяк Віктор Шепета впевнений, що не треба падати духом, хай би як не було, з часом усе налагодиться. Сьогодні завдання – зберегти будівлі у належному стані. Рано чи пізно настане світлий час і шкільні коридори наповняться веселим дитячим сміхом. 

«Дячиха» допомагає ЗСУ 

З питань болючих перейшли до хорошого. Як згадувалося, у громаді вирує театральне життя. Але не просто заради втіхи, а щоб допомогти незламному фронту. Вистава «Дячиха» за мотивами комедії Тетяни Сулими збирає, без перебільшення, аншлаги у сільських будинках культури. Люди з радістю аплодують білобожницькій мельпомені, а заодно жертвують кошти для військових. Отже, вдалося зібрати не мало не багато – 247 603 гривні та 20 євро. За ці кошти придбали 11 FPV-дронів, тепловізор HikMicro Falcon FQ50, інверторний генератор MaXpeedingRods MXR3500, зарядну станцію NewsMy S600P тощо. Також частину зібраних коштів додали для закупівлі РЕБ для 80-го батальйону територіальної оборони, а ще частину передали в Ридодубівську школу для закупівлі необхідного спорядження військовослужбовцям із села. 

«Задум зробити виставу виник у завідувача будинку культури села Джурин Дмитра Сакалюка. Він об’єднав  довкола себе однодумців, місяцями разом проводили репетиції вистави. Не зізнавалися про свій намір навіть мені, показали лише тоді, коли вистава була готова до показу, попросили дозволу в такий спосіб долучатися до допомоги ЗСУ», – гордо мовив голова. Вистава наробила такого галасу, що тепер театралів-аматорів запрошують виступити в інші громади Тернопільщини.  

Через сторінки нашого видання голова громади висловив щиру подяку учасникам драмгуртка, мешканцям сіл за яскраву віддачу та внесок у нашу перемогу, активному волонтеру, депутату Білобожницької сільської ради, всечесному отцю Любомиру Фінковському за допомогу в закупівлі дронів. «Щира подяка усім добродійникам, які радо підтримали ініціативу наших театралів», – сказав Віктор Шепета. 

Непросто, іноді складно, іноді й страшно, бо тепер важко спрогнозувати яким буде завтрашній день. Позаяк у Білобожницькій громаді знають, що плідна праця і щирі серця подолають усі негаразди і разом, об’єднавшись довкола спільної мети (вона в українців сьогодні одна), можна отримати бажане і сміливо будувати світле майбутнє. 

Зоряна ДЕРКАЧ 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували