– Були сподівання, що до нас приєднається більше сільських громад, але сталося так, як є, – каже селищний голова Козлова, керівник громади Володимир Колісник. – Можливо це і на краще, що громада територіально невелика, є змога спілкуватися з більшістю людей, легше зрозуміти і визначити, що першочергово потрібно зробити  у кожному населеному пункті. 

Нині Козлівська громада не в першій десятці найкращих, але й до середнячків її не віднести. Самодостатня, де одними із перших отримували державну субвенцію, і головне, працівників селищної ради, депутатів, підприємців–платників податків у місцеву скарбницю об’єднують спільно визначені напрями щодо розвитку місцевого бізнесу, соціальної інфраструктури у громаді. Великі надії тут покладають на відновлення роботи двох підприємств: спиртового і цегельного заводів. Практично вони уже готові розпочати роботу і це буде вагомою фінансовою підтримкою місцевого бюджету. 

– Завдяки тому, що у нас серед перших об’єднань створили громаду і ми отримали згадувану державну субвенцію, нам вдалося зробити чимало добрих справ, – каже Володимир Колісник. – Відремонтували приміщення школи в Таурові та будинок культури – в Козлові, відкрили дитсадок і реконструювали клуб у Слобідці. Встановлене електричне опалення, проведені зовнішні роботи відповідають європейським стандартам. У Козлові відкрили центр надання адмінпослуг, де працюють висококваліфіковані спеціалісти. Стараємося добру справу зробити у кожному населеному пункті. Але виходить так, що десь є потреба більших запитів, десь – ще можна зачекати, враховуючи бюджетні реалії. 

Війна внесла корективи у всі сфери життя. З Козлівської громади захищають рідну землю 150 чоловіків. На жаль, десятеро воїнів-захисників – серед полеглих Героїв. Селищна рада завжди, з перших днів російської агресії, допомагала воїнам-землякам, відгукувалася на їхні потреби. За принесені людьми кошти купували військову амуніцію, продовольчі товари і відправляли на Схід. Допомагали сім’ям військових у придбанні дров, виділяли по 10 тисяч гривень матеріальної допомоги. Згодом вирішили надавати адресну допомогу всім, хто служить у ЗСУ. Призваним до війська одразу виплачують по 10 тис. гривень.  

У Козлівській селищній раді цього року в бюджеті закладено 1,5 мільйона гривень на підтримку Збройних сил України, третій штурмовій бригаді ЗСУ направили зекономлені у бюджеті минулого року 500 тисяч гривень, будівельними матеріалами і 15 тисяч гривень допомогли місту Харкову. Нещодавно виділили мільйон гривень на облаштування сховища при Козлівській школі. 

– Громаді пощастило, що у нас працює потужне сільськогосподарське підприємство «Агропродсервіс інвест», яке очолює відомий господарник Юрій Малюта. Людина, яка ніколи не стоїть осторонь чужої біди, завжди допомагає кожному, хто опиняється в складній життєвій ситуації, – продовжує Володимир Михайлович. – Люди це знають і вдячні керівникові господарства. Всім призваним на військову службу своїм працівникам Юрій Станіславович виплачує щомісячну зарплату. Тільки минулого тижня він виділив воїнам, які приїжджають у відпустки на транспортні потреби 300 літрів дизпалива, 50 літрів бензину, для придбання антидрона – 12 тисяч гривень, військового шолому – 9 тисяч гривень. Я навів лише один приклад, а їх за час війни сотні. 

З приходом осені додалося турбот у керівництва громади. Враховуючи можливі вимкнення електроенергії, зуміли повністю забезпечити важливі об’єкти інфраструктури генераторами, у бюджеті закладено кошти на придбання пального. Дасть Бог і осінь, і зима пройдуть без позаштатних ситуацій.

 
…Ключове завдання реформи децентралізації – сформувати самодостатні громади. Спілкуючись зі селищним головою Козлова, який уже двадцять третій рік обіймає цю посаду, не зміг не поцікавитися його оцінкою реформи, чи виправдали себе зміни у місцевому самоврядуванні?  

– Безперечно, – наголосив Володимир Михайлович. – Це чіткий розподіл відповідальності між гілками влади. У нас зосереджено все на місці. Повноваження, прийняття рішень, кошти. Нині не потрібно їхати в район, до вищого керівництва, просити грошей на ту чи іншу справу і гадати: дадуть чи не дадуть? Тепер коштами розпоряджаємося ми самі і вирішуємо, на що їх використовувати. Наведу лише один приклад. У 2016 році нам рекомендували зменшити на 20 ліжко-місць у лікарні. Ми не погодилися і правильно зробили. Нам було важко, але місця зберегли, провели опалення, встановили душові кабіни. Нині, до речі, в лікарні, крім хворих, постійно проживає дві людини старшого віку, у яких немає родичів. Це лише один приклад того, що децентралізація – процес передачі функцій і повноважень на часі. У нас бюджет за фінансовими мірками скромний. Живемо економно. Хоча на всі питання, що стосуються життєзабезпечення нашої громади, намагаємося виділяти кошти. Прагнемо разом, спільними зусиллями підтримувати її життєдіяльність у цих складних умовах. 

Петро ГУДИМА 
Світлина Ярослава СТАРЕПРАВА 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували