Традиційні великі лемківські урочини на Ватряному полі, на території музейного комплексу «Лемківське село», що в урочищі Бичова на Монастирищині, відбулися після дворічної перерви і були приурочені вшануванню 80-х роковин початку депортації українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя та Любачівщини у 1944-1951 роках. Багатолюдне і таке ж колоритне та з глибокою етнічною основою лемківське зібрання, як і в мирні часи, цьогоріч засвідчило: лемки є, вони такі ж незламні, з такою ж відданістю, як і кожен українець сьогодні, трудяться  для перемоги, воюють у лавах ЗСУ, єднаються у справі підтримки захисників, ревно плекаючи своє родове лемківське коріння. Серед понад чотирьох тисяч унікальних, автентичних  експонатів, які містить єдиний у світі музей лемківської культури в Монастириськах, тепер є  ще один, який неймовірно болить, – фотогалерея «Лемківський цвіт в обороні України» пам’яті загиблих Героїв-лемків, які віддали свої життя в боях з московськими окупантами… 

Захід розпочався із молитовного благословення. Молебень за перемогу України у війні очолив преосвященний владика УГКЦ єпископ Бучацький Димитрій Григорак.  Особливо хвилюючим стало запалювання лемківської  ватри – «Ватри нескорених» – як символу мужності українців у багатовіковій боротьбі за волю України і незламності лемків.

  
– Переживши депортацію, труднощі переселення, втрати давніші і теперішні, якими б гіркими не були шляхи, лемки не зламалися, а своєю згуртованістю, пошанівком до  своєї батьківської землі і один до одного, демонструють взірець стійкості і єдності, – наголосила організаторка фестивалю, авторка сценарію і режисерка, директорка музейного комплексу «Лемківське село» Віра Дудар. – Ця ватра – символ нескореності лемківського народу. Нехай вона огріє душі тих, хто вже не з нами, нехай тримає міцність духу оборонців, які захищають нашу державу від агресора. Лемки тут, щоб вдарити у дзвін пам’яті! 

Маючи надане  громадою почесне право запалити лемківську ватру, з вогняними факелами прямували: батько і дідусь оборонців Лев Мончак – його син і внук на фронті; молодий воїн Михайло Адамчак – оборонець з батальйону «Госпітальєри»; Світлана Сембрак – військова, з 2016 року воює у складі 39-го зенітно-ракетного полку; Богдана Джиджора – юна лемкиня, донька оборонця Василя Джиджори. Старійшини лемківської громади – Степан Криницький, Ігор Дуда, Федір Лабик, Василь Демчак – тримали для них підняті схрещені топірці: такий давній звичай лемків, коли проводжали легінів на велику та відповідальну справу. 

Програма урочистостей була благодійною – під час фестивалю проходив збір коштів на підтримку військових 36-тої окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського, зібрали понад 66 тисяч гривень. До організації та проведення масштабного дійства творчо доклалися газда фестивалю Ігор Задорожний, Ганна Ковалишин, Ольга Труш, Любов Малярська. Учасників вітали представники Тернопільської ОВА, обласної ради, очільники Чортківського району, керівництво Монастириської громади, обласної організації та Всеукраїнського товариства «Лемківщина». 48 мистецьких колективів та виконавців представили колоритні пісенні, музичні, танцювальні номери. Відбулася презентація рукопису лемківського дослідника, етнографа Петра Козубського «Моя рідна Лемківщина». Діяла виставкова локація робіт майстрів народної творчості, на якій були представлені вироби з соломи, вишиванки, лемківські прикраси.  Учасники дегустували «королеву лемківського столу» киселицю – давню страву лемків, яка має всі шанси бути внесеною до переліку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.

«У  нинішній час доля лемків – пересторога для кожного українця, – наголосив начальник Чортківської РВА Володимир Шепітко. – І тільки   тверда віра в перемогу, єдність і спільна праця не дозволять повторитись подібним трагедіям». 

Ганна МАКУХ 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували