Але все-таки це не єдина причина, що впливає на зниження водності Дністра. Чи можливо повернути його до стану швидкоплинної гірської річки, про доцільність відродження судноплавства, вантажних і пасажирських перевезень, інші виклики, розмовляємо з начальником науково-дослідного відділу національного природного парку «Дністровський каньйон» Олександром ВІКИРЧАКОМ. 

– Олександре Костянтиновичу, буквально за кілька місяців на Чернівеччині і Хмельниччині Дністер змілів настільки, що у деяких місцях вода відступила вздовж берега на сотні метрів. Чим зумовлена ця тривожна ситуація? 

– Справді, на початку літа відбувся скид води з Дністровського водосховища для генерації додаткової кількості енергії, дефіцит якої пов’язаний з російською агресією, частковою руйнацією енергетичної інфраструктури України. Але пониження рівня  стосувалося тільки Дністровського водосховища, де рівень води впав на кілька метрів, що призвело до оголення берегів у межах Хмельницької і Чернівецької областей. На Тернопільщині обміління проявилося дещо меншою мірою, оскільки в межах області є лише незначна верхня частина водосховища. Вище, де Дністер має вільну течію, обміління не спостерігали, навпаки, через високу кількість опадів Дністер і нині повноводний. 

– Відколи побудували Дністровську ГЕС, а це 70–80-ті роки минулого століття, дно річки в окремих місцях замулилося на кілька метрів. Це стверджують жителі села Атаки, яке межує з Борщівщиною. Чи є подібні проблеми у руслі річки на  Заліщанщині? 

– Дністер – річка псевдогірського характеру, чимось нагадує гірську, передусім швидкою течією. Завдяки цьому у неї дуже високий рівень так званого твердого стоку. Він  поступово відкладається на берегах річки. А найдрібніші частинки доходять аж до Дністровського водосховища, де течія спокійніша і там відкладається у вигляді намулу. І справді, водосховище дуже замулене. Коли ми  у червні цього року обстежували береги Дністровського водосховища щодо обміління поблизу гирла річки Збруч, зафіксували  товщу намулових відкладів понад 2 метри. Чим нижче Дністром, то намулу більше. 

На Заліщанщині у Дністрі намулу менше, оскільки річка тут не зарегульована, має швидку течію і русло промиває. Але потрібно говорити не тільки про Заліщанщину, а про все  Тернопільське Придністер’я, яке охоплює частину Бучаччини і Борщівщини.  

– Буквально кілька років тому в Україні чи не на державному рівні йшлося про каскад гідроелектростанцій на Дністрі. Проти цього активно виступали екологи і громадськість краю. Як можна оцінити цю кампанію з огляду на нинішню, без перебільшення, тривожну ситуацію з цією водоймою? 

– Реалізація намірів Укргідроенерго з побудови каскаду ГЕС призвела би до повного знищення однієї з найунікальніших пам’яток природної спадщини України. Річ у тім, що більшість великих річок уже зарегульована греблями ГЕС і тільки частина Дністра, вище за водосховище до верхів’я, залишається у вільній течії. Тут збереглися унікальні природні комплекси. Зокрема, єдині в Україні (як стверджують іхтіологи) генетично чисті популяції таких червонокнижних видів риб як стерлядь із осетрових і вирезуб. Загалом  річка вища  за Дністровське водосховище є такою ланкою, де можуть жити види риб, що потребують швидкої течії, перекатів, де вони нерестяться. Тільки тут вони можуть зберегтися. 

Якби був зреалізований задум Укргідроенерго збудувати каскад із кількох гідроелектростанцій вище за Дністровське водосховища, Дністер,  як вільна річка, просто перестав би існувати, а утворені водосховища замулювалися значно швидшими темпами, аніж  існуюче Дністровське, бо річка тут має ще більшу течію і більший твердий стік, який би відкладався на дні. 

Крім того, гідроелектростанції «скидають» воду з нижніх шарів, і ця вода завжди холодна. Навіть влітку купатися в ній неможливо. Ось така сама ситуація була б на всій артерії Дністра, якщо б цей проєкт впровадили. Тим паче, вода з гідроелектростанцій «скидається» нерівномірно, вночі ці водосховища наповнюються, а кількість води нижче за них у річці зменшується. На щастя, завдяки активній життєвій позиції науковців, екологів і небайдужих людей цей проєкт відкладений на невизначений час. 

– Найнижчі рівні річки Дністер були у Заліщиках у 2015-му і 2022-му роках – 230 см. Що спостерігаємо нині, чи можлива, наприклад, прохідність човнів? 

– Так, справді, тими роками, які характеризувалися мінімальною кількістю опадів, Дністер довго тримався на меженному рівні. Пізніше опадів випало більше і ріка стала повноводнішою. 

Цьогоріч Дністер широкий. За неймовірної спеки, що довго трималася цього літа, на його пляжах було людно.  Багато гостей нашого краю милувалися неповторними крутосхилами Дністровського каньйону, проводячи сплави рікою на відпочинкових плавзасобах: катамаранах, байдарках, каяках. Серед них багато воїнів ЗСУ, що перебували у короткотермінових відпустках. 

– Є така напівжартівлива приказка: ми не можемо очікувати милості від природи, після того, що з нею зробили. Маю на увазі те, що Дністер потребує господарського догляду, а не крадіжок гравію, піску чи скидання у нього різноманітних відходів… 

– Спершу про гравій. Оскільки це цінний матеріал, що використовують у будівництві, ним цікавляться як пересічні жителі прибережних сіл, так і представники будівельних компаній. 

Небезпечні великі промислові забори гравію, особливо, якщо його забирають із оголених у меженний період прибережних частин русла. У такому разі, після роботи екскаватора, у руслі річки утворюються глибокі ями. Під час підняття рівня води, вони замулюються і становлять небезпеку для тих, хто прийде купатися. Крім того, забір гравію руйнує нерестилища видів риб так званого реофільного комплексу, що нерестуються на кам’янистих ділянках дна зі швидкою течією. 

Стосовно відходів, потрібно зазначити, що у басейні Дністра розташовані багато міст, зокрема, Бучач, Чортків, Монастириська, Заліщики і, як мені відомо, ці міста не мали очисних споруд. Ця проблема постійно порушується, влада прагне її розвʼязати. Наприклад, у Чорткові вже побудовано очисні споруди, у Заліщиках місцева громада виграла грант на будівництво аналогічних споруд. Це, безумовно, сприятиме очищенню Дністра, хоча він, завдяки природним особливостям, володіє здатністю до самоочищення. Тому люди, які купаються в річці, не відчувають дискомфорту. 

– Якщо заглянути у перспективу. Чи можливе, на Вашу думку, відновлення судноплавства на Дністрі. Адже ще за часів Австро-Угорської імперії русло річки регулювали, дно очищували і поглиблювали… 

– Так, у минулому Дністер виконував функцію важливої транспортної артерії. Нині, вважаю, з економічної точки зору це недоцільно. Адже добре розвинута мережа автомобільних доріг, тому перевезення річкою, як вантажні, так і пасажирські, нині неефективні. Якщо би це й сталося, Дністер би був зруйнований як природна унікальна структура, що є частиною природно-заповідного фонду України та об’єктом Смарагдової мережі.  

– Олександре Костянтиновичу, зміна кліматичних умов – один із чинників, що впливає на стан Дністра. І не тільки. В якому стані система річок на Заліщанщині? 

– Маємо зміну кліматичних чинників, що проявляється у підвищенні температури, у зміні циркуляції повітряних мас. Малосніжні зими, недостатня кількість літніх дощів не могли не вплинути на рівень підземних вод і на водність малих річок. З Дністром інакше – він живиться опадами у Карпатах, і коли навіть у нашому краї засушливо, річка може бути повноводною. 

Потрібно зазначити, що багато шкоди у Придністер’ї завдала меліорація, проведена у 70-х роках минулого століття. Тоді було спрямлено русла річок і струмків, осушено болотисті місцевості, тобто зникли резервуари, що утримували дощові і талі води, поступово наповнюючи водотоки.  

Петро ГУДИМА 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували