Про ситуацію на українському та світовому ринках цукру дізнаємося у директора НПЦ «Цукробурякового виробництва», старшого викладача кафедри харчових виробництв Національного університету харчових технологій Олександра Коротинського. 

Обсяги експорту до ЄС вичерпано 

Україна з початку 2024 року експортувала 421,8 тис. т цукру, зокрема, до країн ЄС – 301 тис. т. Загалом із вересня 2023 року було реалізовано 665 тис. т цукру.  

Олександр Коротинський зазначає, що згідно з усіма підписаними європейськими документами на календарний 2024 рік, Україні дозволений експорт цукру обсягом 262,6 тис. т. Нині встановлений обсяг до ЄС уже вивезено й експорт продукції до Європи не відбувається. 

Водночас Україна отримала додаткову квоту на вивезення цукру до ЄС у розмірі 110 тис. т на 5 місяців 2025 року. Для кого цей цукор? За європейською статистикою, до країн ЄС виїхало 4,2 млн українців. Середнє річне споживання цукру становить  35 кг на одну особу. Отже, 120–130 тис. т цукру споживають там лише українці, які виїхали, – розмірковує експерт. З іншого боку, експорт цукру до ЄС за межами встановлених квот підлягає сплаті мита 300 євро/т, це робить таку реалізацію невигідною. 

Шукаємо нові ринки збуту 

Оскільки потреба в експорті становить хоча б 400 тис. т, компанії, які були орієнтовані на ЄС, нині шукають інші ринки. 

«За перші 4 місяці 2024 року українські виробники наростили експорт продукції до країн Африки та Азії. Всі й раніше розуміли, що потрібно шукати шляхи постачань поза межами Європейського Союзу. І це українським компаніям вдається. За травень експортовано 108 тис. т цукру, з яких 37 тис. т – за межі ЄС», -–розповідає Олександр Коротинський.  

За його словами, наприкінці минулого року експорт поза межами європейського континенту охоплював одну-дві країни, а нині Україна постачає цукор до понад 30 країн світу. Лідером серед імпортерів, без урахування ЄС, є Камерун. До цієї країни впродовж 5 місяців 2024 року було відвантажено 19 тис. т продукту. Український цукор значними обсягами постачають також до Лівану, Лівії, Туреччини та Ізраїлю. 

Цінова ситуація в Україні та світі 

Олександр Коротинський розповів, що ціни на цукор на світовому ринку знижуються. На цю тенденцію частково впливає той факт, що вже другий рік поспіль у Бразилії збирають високий урожай. 

«Три місяці тому оптова ціна на цукор на Лондонській фондовій біржі становила 700 $/т. Через таку вартість український продукт був конкурентоздатним, але чим нижча ціна, регіони, куди можемо продати цукор, обмежуються через логістичні витрати. Нині ціна на цукор на Лондонській фондовій біржі – 550 $/т», – зазначає Олександр Коротинський.  

Він додає, що в Європі теж відбувається певне зниження ціни на цукор, і поки що вона становить 831 євро/т (згідно з даними Євростату). Відповідно нині найдешевший цукор на всьому європейському континенті саме в Україні, а найдорожчий – в Іспанії, Португалії та Німеччині.  
Що буде далі? Вже наприкінці липня нереалізований продукт почне тиснути на цукрові заводи, адже виробництвам потрібно звільняти складські приміщення під новий урожай. 

Додаткові можливості чи зменшення посівних площ? 

Цього року аграріям вдалася майже ідеальна посівна: як за оперативністю, так і за погодними умовами. Переважну більшість площ встигли відсіяти за ідеальних погодних умов і закінчили посівну на два тижні раніше. 

Ще одна гарна новина: весняні приморозки обминули цукрові буряки  в Україні, проте в Польщі та Німеччині вони, ймовірно, пошкодили посіви культури. 

«Варто враховувати, що цього року в ЄС збільшили площі під цукровими буряками. Але там можуть зібрати посередній урожай, оскільки досить затяжною була посівна кампанія, а затримка на кілька днів зменшує період вегетації культури. Тож якщо європейський ринок цукру буде дефіцитним, це дасть додаткові можливості українському продукту», – вважає фахівець.  

Зрештою, сільгоспвиробникам потрібно мати чіткіше розуміння щодо експортних можливостей.  

«Якщо ми під посівну 2025 року не знайдемо нові ринки збуту, буде скорочення площ. Орієнтовно вони можуть зменшитися до 220 тис. га», – передбачає Олександр Коротинський. 

Або модернізація виробництва, або… 

Українські цукровики останніми роками диверсифікувалися щодо пакування продукції й тепер можуть постачати цукор на європейський ринок у паперових мішках різного обсягу фасування, біг-бегах.

  
Наступний крок у виробників цукру – автоматизація окремих виробничих процесів. Адже з огляду на реалії щодо заробітної плати, подорожчання енергоносіїв, недостатньої кількості трудових ресурсів, аби далі працювати, потрібно автоматизувати виробництво. Окрім виробничих процесів, необхідно також вкласти великі кошти в логістику, тобто автоматизацію роботи складів. 

«Автоматизація – це питання конкурентоздатності цукрового заводу. Якщо 15 років тому він споживав 40 куб. м газу на виробництво 1 т цукру, нині  цей показник вже на європейському рівні. Витрачається  27 куб. м газу, і власники докладають усіх зусиль, аби ще зменшити цей показник. Тож тепер  стоїть питання: або модернізувати виробництво і бути конкурентоздатним, або продавати дорогий цукор із меншою рентабельністю», – зазначає Олександр Коротинський. 

Нові напрями – виробництво сиропу  

Експерт розповів також, що одна з українських компаній торік почала виводити сироп із високою концентрацією цукру на зберігання. У квітні поточного року підприємство переробило сироп і виготовило цукор екстра якості. Такий метод практикують у європейських країнах на потужних заводах, де велика кількість сировини, і нема змоги оперативно її переробити під час сезону.

  
«Якщо виведення сиропу покаже свою економічну вигоду, за одним заводом підуть й інші українські переробники», – резюмує Олександр Коротинський. 

Людмила ЛЕБІДЬ 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували