Звільнених за непотрібністю співробітників госпрозрахунковий радгосп посадив на «соціальну допомогу»  – 30 рублів на місяць. Їх платили, аби лише ці люди на роботу не ходили. 

При цьому валовий збір зерна зріс утричі, а на одного  працівника – у двадцять(!) разів. За рахунок цього зарплата працівників була вищою у 3–4 рази від середньої по радгоспах срср, при тому, що грошей на це йшло утричі менше, ніж раніше. 

Про талановитого українського економіста було знято документальний фільм «Людина на землі», який переглянув Леонід Брежнєв і виніс вердикт: «Ця справа є передчасною». 

У 1969 році Худенко добився нового експерименту. В «голому» степу, «із нуля» було створено невелике «Дослідне господарство з виробництва трав’яного борошна «Акчі». Але вже у 1970 році експеримент було розгромлено. По-варварськи, із залученням міліцейських підрозділів. Чим не догодили? 

Причин тому було чимало. По-перше, підрахували, що у разі переходу в срср колгоспів і радгоспів на систему Худенка, треба було із 40 мільйонів, задіяних у сільському господарстві, 33 мільйони звільнити. Куди таку масу людей подіти? На 30 рублів посадити? 

Була й інша причина. У Худенка працівники отримували «гарні» гроші й мали чудові умови життя. 

І ось, приїхав в «Акчі» друг Брежнєва, міністр сільського господарства Казахської рср Михайло Рогінець. Побачивши чудові котеджі з електроплитами та сучасну інфраструктуру, почав кричати: «У палацах жити захотіли? Не по рангу берете!» 

На заперечення, мовляв, у країні будується комунізм, при якому всі працюватимуть за здібностями, а отримуватимуть за потребами, комуністичний чиновник відрізав: «Але потреби будуть різні. В мене – одні, а у вас – інші». 

Ще один високий чин із міністерства додав: «У вас тракторист отримує 360 рублів, це більше, ніж завідувач відділу у нашому міністерстві. Де ж тут справедливість?!»  

І це реальна історія, я, друзі, нічого не вигадав. Вигадати можна було б і сумнішу історію. 

А Івана Никифоровича посадили. 28 серпня 1973 року Алма-Атинський міський суд визнав Худенка та його заступника Владислава Філатова винними у замаху на розкрадання державного або громадського майна в особливо великих розмірах, а також у самовільному привласненні звання або влади посадової особи та підробленні  документів і засудив Худенка до 6 років, а Філатова – до 4 років позбавлення волі. 

12 листопада 1974 року Іван Худенко помер у тюремній лікарні. Йому було 57 років. До останнього він сподівався, що це помилка, що розберуться у його невинуватості. Наївний, він так і не зрозумів, що його посадили спе-ці-аль-но. 

А у ті котеджі, що залишилися після знищення «Акчі», заселилося районне партійне начальство... 

Павло БОНДАРЕНКО 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували