Незважаючи на жодні перешкоди

Наполегливості, цілеспрямованості та любові до життя 18-літнього жителя Шумщини Павла Ялинецького можна щиро позаздрити. Нещодавно юнак взяв участь у спец¬проєкті «Країна для всіх» від громадської спілки «Ліга сильних» і видання «Українська правда. Життя». Організатори мали намір показати, з якими викликами та бар’єрами стикаються у повсякденному житті люди з інвалідністю та змінити ставлення суспільства до них.

2 тижні тому

– У грудні моїй мамі повідомили про цей проєкт і запропонували, аби я взяв у ньому участь, – розповідає Павло. – Через місяць мною зацікавився ще один журнал і я їздив у Тернопіль, де відбулася фотовиставка з нашими світлинами та життєвими історіями. Завдяки участі у цьому конкурсі я зміг побачити себе з іншого боку, отримати новий досвід і знайомства.

Юнак народився і мешкає у мальовничих Тетильківцях. Закінчив Вілійську школу, Шумську школу мистецтв. Ще відтоді захопився музикою, до якої його заохотила учителька Оксана Данилюк. Павло гарно співає, опанував гру на фортепіано. Нині він – другокурсник Кременецької гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка, професійно займається вокалом. Крім того, мріє стати психологом.

– Завдяки соцмережам у мене багато друзів у всій Україні та за кордоном. Вони часто пишуть мені, телефонують, розповідають про свої проблеми, а я намагаюся їх підтримати. Адже у сучасному світі важливо бути комунікабельним, не закриватися у собі, – переконаний герой нашої розповіді.
Мене особисто вразила вдячна розповідь хлопця про свою родину, про те, скільки зусиль докладають батьки, аби Павло мав змогу навчатися і розвиватися. Щодня тато возить його на навчання у Кременець. А ще він захоплюється армспортом у спортшколі ім. Андрія Пушкаря і бере участь у різних змаганнях.

– Мама у нас більше на заробітках, а тато опікується мною, – розповідає юнак. – Маю хороші стосунки зі своїми двома братами. Один із них – військовий, захищає Україну від російського зайди на Запорізькому напрямку.

Павло з нетерпінням очікує його повернення додому з перемогою. І продовжує жити та йти до своєї мрії.

Запитую у Павла, з якими проблемами найчастіше стикаються люди з інвалідністю.

– Найбільше хвилює відсутність пандусів. У Кременці маю багато друзів, але не завжди можливо з ними зустрічатися саме через відсутність, або незручність пандусів. Тому людям із обмеженими можливостями проблематично потрапити у той чи інший заклад, – ділиться наболілим Павло. – З іншими викликами, попри численні перешкоди, намагаюся справлятися самотужки.

А після спілкування з оптимістично налаштованим студентом стає якось світло на душі. І віриться, що йому чимало буде до снаги і він здолає усі труднощі, які траплятимуться на його нелегкому життєвому шляху.

Алла ОМЕЛЬЧУК