Також Михайло Гомівка володар почесних відзнак, дипломів Державного Комітету України з питань регулярної політики та підприємництва.  У 1993–2003 – голова правління акціонерного страхового товариства «Терен» (м. Тернопіль), від 2003 року працював заступником генерального директора страхової компанії «Універсальна» (м. Львів). Голова Асоціації «Ліга підприємців Тернопільщини». 
Пан Михайло поділився історією свого становлення як успішного фахівця у галузі фінансів та страхового бізнесу, розвитком недержавного потужного страхового товариства «Терен», компанію, відому не тільки в Україні, а й у Європі.  

– Михайле Володимировичу, гадаю, не будете заперечувати Вашу особливу причетність до становлення недержавного страхування в Україні. Як усе починалося?  

– Тільки-но в епоху Горбачова дозволили кооперативний рух, малий бізнес, у страхуванні також намітилася тенденція щодо надання страхових послуг недержавними організаціями. Перший створений страховий кооператив у москві в 1988 році мав назву «АСКО» і в якийсь спосіб його представники запропонували мені створити філію у Тернополі. У той час я працював у Держстраху Тернопільського району і на кафедрі державного  страхування та фінансів галузей у Тернопільській академії народного господарства. Поділився цією пропозицією зі своїм другом Володимиром Стецюком, з теоретиками і практиками страхування. І саме в цей час до нас  звернулися студенти-заочники з проханням допомогти організувати страхове товариство у Львові. Тоді там уже працював банк «Дністер» і в ньому захотіли мати свою страхову компанію. 

– До 1939 року в Галичині і банк із назвою «Дністер», і однойменна страхова компанія були відомими і популярними фінустановами… 

– Так, йшлося про продовження традицій і нас попросили допомогти підготувати статутні документи. Тільки-но взялися за цю справу, як про це дізнався ректор нашої академії Олександр Устенко. Він покликав нас і  каже: «Хлопці, у нас базова кафедра страхування на весь радянський союз, а ви чомусь допомагаєте створити компанію у Львові, а не в Тернополі? Звісно, це дуже хороша ідея, але потрібні були кошти для наповнення статутного фонду. Оскільки я працював у Тернопільському районі, то запропонував керівництву сільського відділення банку «Україна» й Ощадбанку посприяти нам у цій справі. Вони виділили гроші і ми поповнили статутний фонд. Так народилася перша в радянському союзі недержавна страхова компанія акціонерної форми власності. 

– У той час до бізнесу було не дуже позитивне ставлення як людей, так і влади. Чомусь майже синонімом до нього було слово спекуляція… 

– Як-то кажуть, Бог милував. Але пояснити це можна тим, що люди не забули практику державного страхування, а недержавне – перебувало у зародку. Щодо подання організаційних документів, я звернувся до голови Тернопільського райвиконкому Бориса Косенка. А він мені: «Розкажи, що від цього матиме район?». Я розповів, хоча, чесно кажучи, і сам до кінця не уявляв як розвиватиметься цей бізнес. І на черговій сесії, 27 лютого 1991 року страхове товариство «Терен» зареєстрували. 

Ми, засновники, добре знали передовий досвід Європи у страхуванні, розуміли, як його можна покращити в Україні. І перше, чому приділили увагу – це довготерміновому страхуванню життя громадян, родинному страхуванню, яке згодом стало дуже популярним у Тернополі. Ми  запропонували колгоспам страхування майна за вигіднішою  схемою та умовами, ніж на той час надавали органи держстрахування. Наші пропозиції були набагато привабливіші і вже на кінець 1991 року з нами уклала договори страхування більшість господарств області. 

Дуже добре тоді розвивався такий вид  як страхування майна громадян. У Тернополі домовились із ЖЕКами, де в той час були фінансово-розрахункові центри, вели облік платежів за комунальні послуги. Туди включили невеликі внески місячного страхового платежу і людина сплачувала їх разом із комунальними послугами. Цей вид став дуже популярний серед жителів обласного центру і не тільки, що дало змогу  нам сформувати значні страхові резерви.  

 
– Отже, обходилися без реклами… 

– Позитивна інформація про нас розходилася миттєво. Ми шукали можливість бути на нарадах, зборах трудових колективів різних організацій і підприємств, роз’яснювали види страхування. Ці послуги настільки зацікавили людей, що у «Терен» почали звертатися жителі інших областей. Дуже великий розвиток страховому товариству дав один вид страхування, який ми навіть не передбачали, – страхування власників транспортних засобів, які виїжджали за межі України. Один із наших викладачів, колишній завкафедри Михайло Клапків із академії народного господарства,  працював у той час в польському виші і підказав нам цю ідею. Завдяки йому, а також при безпосередній участі ректора академії О. Устенка, домовилися про взаємне страхування власників транспортних засобів. У чому суть такої угоди? Всі власники страхових полісів, які придбали поліси в компанії «Терен», перебуваючи в Польщі, знали, що у разі неправомірно нанесених ними збитків третім особам, відшкодування завданих збитків, потерпілі отримають від польської страхової компанії. Поляки, які придбали страхові поліси в цій компанії та їхали на територію радянського союзу, могли розраховувати на покриття збитків «Тереном». Коли ми почали працювати з цього виду страхування, то за короткий термін товариство набуло розвитку і популярності. До нас монополію на цей вид страхування утримував Індержстрах, який займався страхуванням ризиків за межами радянського союзу. У західних областях України їхні представництва були розташовані  у Рівному, Львові, Ужгороді і Мостиськах. Продавали страхові поліси за валюту, якої у населення фактично не було. Це призводило до складнощів, а ми реалізовували поліси за радянські карбованці. У Тернопіль почали приїжджати люди зі всіх областей. Наприклад, за один день 30 травня 1991 року ми обслужили власників тисячі машин(!). Черги не було, бо залучили дві групи студентів для цієї роботи. 

– Напевно, тоді й виникла потреба створити  представництва «Терену» в інших регіонах? 

– Велика популярність «Терену», бізнесові успіхи спонукали багатьох людей до бажання працювати в нашій компанії. Оскільки академія народного господарства була базовою для страховиків, у нас навчалися студенти звідусіль, тому не виникало труднощів відкривати представництва в багатьох містах і райцентрах України, а навіть у москві, калінінграді, Молдові, Литві та білорусі. 

Розповім історію відкриття страхової компанії у білорусі. Поляк, машина якого була застрахована в Польщі у спорідненій страховій компанії, заїхав на територію гродненської області, де вчинив аварію, вдарив новеньку «дев’ятку», власником якої виявився начальник КРУ з цієї області. Чиновник із претензіями телефонує мені, я його заспокоїв, що ми все вияснимо і відреагуємо. Туди виїхали наші працівники, оцінили збитки і ми виплатили йому повну вартість ремонту автомобіля. Йому це так сподобалося, що він заявив: хочемо мати таку страхову компанію в себе. Так зʼявилася українсько-польсько-білоруська страхова компанія «Купала». 

– Минулі дев’яності роки називали лихими, складними, яких тільки епітетів їм не придумували. Чи  відчували у той час «особливу» увагу до «Терену»?  

– З тими, хто у той час «ділив сфери впливу», у нас ніколи не виникало непорозумінь. Можливо  тому, що страхування – бізнес специфічний, ми його вели прозоро, чесно, відкрито. Мали інциденти з правоохоронними органами, які чомусь у бізнесі хотіли бачити сферу свого впливу, але завжди відкрита розмова і позиція керівництва «Терену» давала змогу мирно співіснувати обом сторонам.  

– Михайле Володимировичу, розкажіть про створення Моторно-транспортного бюро України…    

– Коли розпався радянський союз, Україна не мала своєї Зеленої карти (страхування цивільної відповідальності). Щоб її мати, потрібно було стати учасником Міжнародного бюро Зеленої карти. Те, як ми співпрацювали з поляками, базувалося на основі двостороннього договору. Прагнучи мати свій продукт і в майбутньому, ми спільно з колегами зі Львова і Києва  домовилися ініціювати створення Моторно-транспортного страхового бюро, що давало змогу вступити до Міжнародної системи «Зелена карта». Отже, ми сприяли створенню Моторно-транспортного страхового бюро в Україні, введенню обов’язкового страхування власників  транспортних засобів на території країни. Це був не тільки творчий бізнесовий розвиток, а я б сказав державний. Ми активно долучалися до розробки постанови Кабінету Міністрів про введення обов’язкового страхування, готували закон про страхування. Адже, як я згадував, тут з цього питання була потужна навчально-теоретична база. З Божою допомогою ми виходили на дедалі вищий розвиток страхового товариства. Можу сказати, що вже на початку 90-х страхове товариство «Терен» було своєрідною візитівкою Тернополя. 

 
– Чим пояснити, що така успішна компанія з часом була продана?  

– На початку 2000-х «Тереном» зацікавився великий бізнес. На той час страхове товариство було засновником чотирьох страхових компаній, акціонером і засновником двох банків в Україні, один із них «Універсалбанк» і досі успішно працює. Коли почалися розмови щодо продажу цього бізнесу, я зрозумів, що у Тернополі «Терен» вже немає перспектив розвитку, хоча мав філії чи не в усіх великих містах України. Хороша, стабільна страхова компанія, яку поважали, але можливостей розвитку в межах Тернопільської області для неї вже не було. Всі важливі справи, як тоді, так і тепер, вирішуються на рівні Києва. Маю на увазі доступ до ринку. 

З тих, хто звертався до нас із пропозицією купівлі товариства була потужна компанія зі Львова «Галнафтогаз». Спершу ми продали їй один із банків «Євроцентр», потім свою страхову компанію «Терен – життя». А вже у 2002 році прийшла черга на продаж «Терену» як бізнесової структури. Зауважу, що коли інвестор купує певний бізнес, він передусім цікавиться його походженням, надійністю, прозорістю у роботі. «Терен» відповідав таким вимогам. Згодом основний пакет акцій викупив «Галнафтогаз», на базі страхового товариства «Терен» об’єднали чотири страхові компанії і нині «Універсальна», власником якої в цей час є потужний канадський холдинг, успішно працює в Україні.  

– На завершення розмови, хотів би почути Вашу  оцінку того, як нині розвивається страховий бізнес в Україні?  

– Страховий бізнес – це не тільки бізнес, це соціальний захист населення; це створення фонду від багатьох і підтримка тих, кому це потрібно. Головне, щоб усе було відкрито і прозоро. Особисто вважаю, що нині страховий ринок зарегульований і не надто добре розвивається. Координацію страхового ринку передано Національному банку України і я це рішення підтримував, однак спостерігаю, що не тільки страховий, а й увесь бізнес нині зазнає утисків.  

В Україні органи, які повинні контролювати, направляти, чомусь у бізнесі бачать джерело доходів для себе, а про державу думають на другий день. Вони не враховують того, що бізнесмен, який створив два нових робочих місця, вже «зняв головний біль держави», яка не може забезпечити роботою цих людей. А ці люди працюють, отримують зарплату, платять податки, мають змогу прогодувати свої сім’ї. 

Незважаючи на позитивні зрушення, що відбулися в галузі страхування з початку її створення, існує багато проблем, що заважають її нормальному функціонуванню та розвитку. Серед головних можна виділити: відсутність кодексу про страхову діяльність; наявність великої кількості вимог і бар’єрів, що обмежують конкуренцію на ринку; низький рівень капіталізації підприємств; недостатній розвиток брокерських послуг; низька довіра суспільства до страхових компаній. Крім того, проблеми, які існують в українській економіці загалом, впливають і на страхову галузь. 

Петро ГУДИМА 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували