Допомогу в період адаптації земляків до нових умов життя надали місцеві громадські об’єднання українців. У Нідерландах  існують такі офіційно зареєстровані організації української діаспори: Фундація «Українці в Нідерландах», фундація «Україна-Культураліз», фундація «Українська громада в Нiдерландах»...  

З часу заснування у 2014-му фундація «Українці в Нідерландах» завжди допомагала нашій державі, співпрацюючи зі Світовим конгресом країнців та Світовою федерацією жіночих організацій. За минулий рік жорстокої війни росії проти України фундація сфокусувала свою діяльність на зборі коштів для необхідної гуманітарної допомоги. А це майже два мільйони євро і майже мільйон  кілограмів гуманітарних вантажів, які доставили в Україну тим, хто їх безпосередньо потребував. 

– Кошти і товари, які жертвують наші діаспоряни та  небайдужі нідерландці, відіграють важливу роль, адже рятують життя багатьох людей в Україні, – говорить координаторка Гаагського  осередку, членкиня правління  фундації «Українці в Нідерландах», очільниця товариства «Волонтери Нідерландів» Людмила Лісовська. – Ми дякуємо всім причетним за щедрі внески, завдяки яким ми змогли досягти такого вагомого результату.   

Як усе починалося 

Волонтерка, активістка, людина, яка всім серцем любить Україну, Людмила Лісовська примкнула до фундації  2018 року. А з початком війни за Донбас згуртувала в Гаазькому окрузі організацію «Волонтери Нідерландів», зібравши понад 30 добровільних благодійників, з якими і надавала гумдопомогу для України. – Для мене персонально війна почалася дев’ять років тому і я розуміла, що вона матиме продовження. Тут я в будівельній галузі понад 20 років, працюю і займаюся перекладами між поляками й українцями та нідерландцями.   

Новий імпульс життя громади 

Досвід волонтерства став основою для цієї благородної справи, яка одержала новий імпульс взимку 2022 року. – Я ж зі Львова. Навіть якщо ми звідти виїхали, не зачиняємо за собою двері, – каже пані Людмила. – У нас кожна хата, в якій мешкали українці, стала волонтерським хабом. Збирали всі, збирали все.  

Голова фундації Віра Луценко-Зван, киянка, мешкає у Хронінґені у власному будинку з ангарами для гаражів і звідти виїжджали фури до України. Лише в Гаазі було 4 волонтерські хаби, в яких працювали мої друзі, а ще дуже великий був у Амстердамі. Один із таких був у мене вдома.  

– Чи вдалося задовольняти запити військових, адже на війні все дуже швидко нищиться? 

–  Так. Жоден вантаж не пропав, ми всі звіти чітко робимо. Павербанки, медикаменти, спальні мішки, генератори, а також бронежилети, каски, берці, рукавиці, наколінники й інше в нас на складах не залежувалися. В роботу включилися меценати, великі фірми. Потужно допомагали медустанови.  
Нам багато вдалося зробити, бо в нас був налагоджений зв’язок із Україною через дозвіл МОУ на перевезення. Фундація «Українці в Нідерландах» від початку повномасштабного вторгнення придбала 48 автівок на фронт, 18 карет швидкої допомоги, закупили на 118 тис. євро сухпайків, дронів, тепловізорів. Загалом 119 вантажівок було направлено в Україну з гуманітарною допомогою, і понад 110 бусів виїхало тільки з мого волонтерського хабу. Ми співпрацювали з тернопільськими волонтерами Василем Мисликом, Василем Дерихом, Дмитром Притулою. Вони і тепер на зв’язку, адже ми досі закуповуємо машини і все необхідне та передаємо на фронт.  

Триматися обраного шляху допомагає віра в перемогу  

Говорячи про мужність українських захисників, втрати серед бійців і цивільного населення України, пані Людмила ледве стримує сльози. Вона щойно приїхала з України, схвильована поведінкою внутрішніх ворогів, скандалами через неекономне витрачання коштів для ЗСУ, хабарями на різних рівнях влади. Але й далі триматися обраного шляху допомагає віра в перемогу. Вкотре «Українці Нідерландів» беруть участь в акції «Свята без тата». До акції доєднуються сотні українських волонтерів зі всього світу, щоб на Різдво подарувати майже п’ятьом мільйонам дітей України символічний подарунок. 

 
– Минулого року дітям-сиротам ми збирали гроші на чотири тисячі подарунків, – продовжує Людмила Лісовська. – Організатори планують, що цього року подарунки від Миколая отримають всі 4,5 мільйона дітей із України. У добрій справі беруть участь понад 3 тисячі волонтерів із усього світу.  

Що за дорога, що не веде до храму? 

Завдяки зусиллям Людмили Лісовської та за підтримки близьких людей було засновано Українську греко-католицьку церкву у Райсвайку, що біля Гааги. 28 вересня 2015 року на свято Чесного Хреста відбулося перше богослужіння українською мовою. Пані Людмила згадала епопею пошуків варіантів української церкви, яка б гуртувала навколо себе земляків. – Коли людина приїжджає за кордон, то шукати своїх починає в церкві, бо що то за дорога, що не веде до храму? – каже моя співрозмовниця. 

 
Треба сказати, що для українців греко-католиків Франції, Бельгії, Нідерландів, Люксембургу та Швейцарії очільницею є єпархія Святого Володимира Великого у Парижі. Вирішили писати звернення до Бориса Ґудзя́ка – митрополита Української греко-католицької церкви, щоб тут заснувати парафію. Він приїжджав, довго з нами радився. Тепер маємо парафії УГКЦ в Утрехті, Райсвайку,  Ейндховені, Алкмарі та у Хронінґені. 

Богослужіння у нашій церкві починалися з одного разу на місяць, тепер проводяться щонеділі. У церкві особливо звучать молитви прихожан і священника Миколи Палюха, родом із Львівщини, за українських захисників, волонтерів, справедливий мир, за переможне завершення війни.  

– Пані Людмило, коли Ви все встигаєте?  

– Не встигаю. Маю багато ідей, роботи. Хочу нової концепції висвітлення подій в Україні, щоб пізнання нашої землі, тонкощі стосунків з росією  люди знали від спеціалістів, авторитетів у літературі, історії, від духовних лідерів.  

За вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, популяризацію Української держави у світі пані Лісовську Україна нагородила орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня. За багаторічну волонтерську працю Людмила Володимирівна має численні відзнаки: «Срібний тризуб» від посольства України в Нідерландах, «Берегиня українського роду» від Світової федерації українських жіночих організацій. А в розмові зі мною вона наголосила, що всі ці нагороди не є її персональними, за ними стоять всі люди доброї волі. 

Людмила ОСТРОВСЬКА, 
спеціальна кореспондентка 
«Сільського господаря» 
у країнах Європи 
Гаага (Нідерланди)  
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували