Я свій вибір зробив уже давно, бо добре знаю, наскільки це прекрасна і корисна рослина. Гречка дає поживу невтомним трудівницям, які збирають цілющий нектар з її квітів, перероблюючи його на пахучий мед. Багряне зерно забезпечує незамінимий дієтичний продукт для харчування людей, що має в собі до 18% білка, 4 – жиру, 16 – клітковини і до 80% крохмалю. Завдяки багатому вмісту вітамінів, органічних кислот, мінеральних солей, а особливо вітаміну В2 (рутин, тіамін) гречані крупи посідають домінуюче місце в дієтичному харчуванні, вкрай необхідні для харчування дітей, людей похилого віку, хворих на цукровий діабет.  

Саме тому хлібороби не повинні нехтувати вирощуванням гречки за будь-яких обставин. Ця культура повинна бути обов’язковою в структурі посівних площ, оскільки вона також є хорошим попередником під посів озимої пшениці. Нині якраз настають оптимальні строки для основного посіву гречки в умовах Подільської зони. Нові районовані та перспективні сорти забезпечують високий урожай за дотримання усіх елементів Подільської прогресивної технології вирощування.

  
Отже, починаємо сіяти з 5 травня так, щоб оминути приморозки 7–10 травня. Агрономи в господарстві добре знають, що у практиці застосовують два способи посіву гречки: вузькорядний звичайний і широкорядний із міжряддям 45 см. Нормою висіву при звичайному є 3–3,3 млн штук зерен, що зійшли, на 1 га або 50–56 шт. насінин на 1 погонний метр рядка. При широкорядному способі – 2,2 млн насінин на 1 га або 100 шт. на 1 погонний метр рядка. 

Як показують дослідження та практика, широкорядний спосіб посіву гречки забезпечує вищий урожай та економію насіння, але потребує міжрядного обробітку – рихлення і окучення рослин для боротьби із бур’янами. Проте  слід зазначити, що ці затрати окупляться надбавкою до урожаю та зменшенням посівного матеріалу. 

Застосовування хімічних препаратів та гербіцидів на посівах гречки є неприпустимим, оскільки вона екологічно чиста рослина, її  широко використовують у медичних цілях як дієтичну культуру. Крім того, хімічні засоби не тільки накопичуються в плодах, але й призводять до загибелі бджіл, які є основними запилювачами гречки. А без запилювання не відбудеться утворення зерна.  

Також важливо знати, що квітка гречки живе один день. Отже, якщо вона не запилюється впродовж цього дня, то наступного – квітка відпадає. Ще треба врахувати, що запилення квітки здійснюється за температури повітря не вище як 25 градусів тепла. За вищої – пилок висихає. Тобто для нормального запилення необхідно вивозити на гречане поле як мінімум по 3 бджолосім’ї на кожен гектар посіву. Але ця дивна рослина створена так, що якщо не було умов для запилення квітки цілий день, то на її місці розцвітає друга. І такий цикл спостерігається впродовж усієї вегетації рослини. Наукою зафіксовано, що одна рослина гречки за весь період вегетації може утворити до 3000 квіток. Тому впродовж вегетації ми постійно бачимо на посівах гречки білі квіти. 

 
Слід також зазначити, що для визначення часу збору урожаю існують певні ознаки. Так, час для збору гречки ми визначаємо по 80% кількості побурілих плодів. 

Отже, настав час косити гречку на покоси, де плоди наповнюються, дозрівають, набирають вагу, зерно стає темного бурого кольору. Хибними є дії деяких агрономів, які застосовують десикацію рослин хімічними препаратами, аби провести збирання урожаю прямим комбайнуванням. Зібраний таким способом урожай не можна назвати екологічно чистим, це є грубим порушенням технології, і на таку продукцію необхідно знижувати закупівельну ціну. 

Гречка добре реагує на внесення добрив для формування високого урожаю. Дослідами встановлено, що для основного внесення слід використовувати рідкі комплексні добрива, а під час посіву – фосфор і калій. Слід уникати внесення азотних добрив, що містять аміачну форму. Запах аміаку, який зберігається в ґрунті, відлякує бджіл, що загрожує запиленню гречки і спричиняє недобір урожаю. 

 
Також дуже важливо об’єднати гречкосіїв Тернопільщини і сусідніх областей в єдину структуру – за методом колишньої Тернопільської виробничо-наукової системи «Гречка», що зміцнило б зусилля науки і виробництва на співпрацю у вирощуванні високих урожаїв, їх переробки і реалізації гречаних круп.  

 
Хочу відзначити і такий чинник, який на сьогодні не стимулює виробництво гречки у фермерських, приватних селянських господарств як відсутність мережі переробних цехів  гречаного зерна  на крупи. Діючі переробні заводи в Тернополі та Хмельницькому далеко, транспортні витрати виробників гречки суттєві, та й працювати з малими обсягами вони не дуже хочуть. Наш сільськогосподарський кооператив «Ратай» (м. Заліщики) впродовж  20 років надавав такі послуги. Технологія з переробки зерна забезпечувала хороший показник смакових якостей круп. Це підтверджувалося великою популярністю нашої продукції не лише на Заліщанщині, а й за межами регіону. Проте на сьогодні обладнання цеху вичерпало свій ресурс, а для нового потрібне цільове фінансування, державна програма підтримки гречкосіїв. Тоді надзвичайно корисний і потрібний продукт стане доступнішим. 

Сподіваємося на це, але не опускаємо рук, продовжуємо трудитися, аби гречка кожного року застеляла лани білим цвітом і тішила добірним урожаєм. 

Ігор МАРУСЯК,  
голова кооперативу «Ратай», кандидат сільськогосподарських наук 

На архівних світлинах: Ігор Марусяк; механізатори Ігор Ленів (зліва) та Ігор Вістовський кладуть гречку на покоси. 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували