Я був приємно вражений, коли до мене мовби посміхнувся жовтий цвіт, який зазвичай водиться на грядочці… А тут – у дуплі старого дерева. Та й наприкінці вересня і продовжує цвісти у жовтні. Як?! Хто?! Який вітер і звідки заніс зернятко саме сюди, й воно потрафило прорости?...   

 
І тут мене осінило, пригадалося… Годівничка з пересохлого гарбуза, про яку ми вже розповідали понад два місяці тому (див. https://hospodar.ua/post/1403- авт. ) висіла на черешеньці неподалік… Вочевидь, якась захланна синичка не розрахувала свої можливості і впустила одне зеренце, а воно впало у дупло. 

Згодом я переніс годівничку ближче до вікна, крізь яке  міг би пеленгувати, хто так полюбляє навідуватися до неї… А тим часом зеренце проросло і паросток гарбуза в дуплі яблінки розростався…  

Нині, коли добігає до кінця календарний жовтень, зелених листків поменшало, зате появився новий пуп’янок. Я акуратно обірвав зів’ялі або вражені нещодавнім першим ранковим приморозком листочки, а воно, живуче, досі цвіте! Дивина, та й годі.  

Степан ТАТАРСЬКИЙ,  
член НСЖУ, спеціально для «Сільського господаря» з Гермаківки на Борщівщині 

P.S. А годівничку, схоже, скоро доведеться замінити… Ну, дуже вже посмакувала вона не тільки синичкам, а й іншим птахам, які просто додзьобують її…   

 

0

0

0

0

Ви вже відреагували