У Бельгії в мене була можливість поспілкуватися з представником України при ЄС Всеволодом Ченцовим, з яким говорили про злободенні теми для нашої держави в умовах воєнного стану.

Довідка. Всеволод Ченцов – представник України при Європейському Союзі та Європейському Співтоваристві з атомної енергії. Раніше він працював Надзвичайним і Повноважним послом України в Нідерландах. Також обіймав посади радника-посланника в українському посольстві у Польщі та директора Департаменту Європейського Союзу МЗС України.

– В одному з інтерв’ю Ви сказали, що Україна до членства в ЄС рухається зі швидкістю світла. Світлові ніщо не завада, а на шляху України є ще держави-скептики, виклики сьогодення та необхідні реформи…

– Я вважаю, що це природний процес для України. Нас довго не чули в Європейському Союзі, розглядаючи через призму відносин із рф, як несамодостатню країну. Все чогось боялися нами дратувати росію. Російська агресія стала суперстимулом для ЄС, щоб змінити свій підхід. Ми, звичайно, скористалися цим і підштовхнули їх та надалі підштовхуємо в цьому напрямі.

Кожна країна-кандидатка має оцінюватися, виходячи із чітких критеріїв. Досить складна система ухвалення рішень, багато країн-членів, тому це спричинило певне гальмування євроінтеграційних процесів і процесу розширення. Але з наданням Україні статусу кандидата, ми побачили нову динаміку. 

Тепер у нас є шанс остаточно завершити цю роботу поточного року в межах щорічної оцінки, яку надають кожній країні-кандидатці, щоб отримати рекомендацію ЄК та Ради Євросоюзу до початку переговорів.

– Україна була споконвіків житницею Європи. Вже тепер країни ЄС потерпають за свої ціни на зерно, за наплив робочої сили з України, яка створює конкуренцію на ринку праці. Що чекає наш агросектор на шляху до спільноти і чи ці зернові проблеми не стануть завадою на шляху до ЄС?

– Я би не сказав, що це перешкода, це реальність, з якою треба працювати. Ми велика аграрна країна, це той сектор економіки, який нині, попри війну, розвивається і де ми створюємо конкуренцію вже тепер. Якщо глянути на ці проблеми з точки зору статистики експорту нашої сільськогосподарської продукції в ЄС загалом, то він суттєво не збільшився з минулорічного показника. Відбулося збільшення навантаження на ринки та логістичну інфраструктуру сусідніх держав-членів, оскільки значно ускладнився експорт через Чорне море. І тут ЄС активно включився у розвиток шляхів солідарності й що невідворотно, збільшився експорт до сусідніх держав і через них. Але цю ситуацію треба бачити комплексно, бо ті ж трейдери також мали змогу отримати додатковий зиск і зерно: або для перероблення для внутрішнього ринку, або для подальшого перепродажу. Тому ми не маємо розглядати цю ситуацію однобоко і не маємо політизувати це питання. Бо якщо в якійсь країні наближаються вибори, то може підігріватися у суспільстві будь-яке питання. А ми маємо шукати відповідь і розбиратися в суті цих проблем, шукати саме європейські рішення. Тут треба віддати належне Єврокомісії, яка долучилася до цього процесу, нехай із певним запізненням, коли криза вже вирувала і держави-члени застосували свої національні обмеження, які потім довелося скасувати після ухвалення ЄК відповідного рішення. Так вдалося стабілізувати ситуацію, хоча, ми, звичайно, не підтримуємо жодних обмежень. 

А сільськогосподарський сектор матиме взагалі особливий статус і значення в контексті вступу в ЄС, де майже половина коштів із 900-мільярдного євробюджету витрачається саме на підтримку агропромисловості. Вступ України до ЄС для аграріїв означатиме нові обов’язки, відповідальне ведення бізнесу та трансформацію агросектору. Аграріям особливу увагу варто звернути на «Спільну аграрну політику». Цей документ містить низку важливих вимог для аграріїв на ринку ЄС. Минулого року Україна виконала більш як половину плану заходів у сільському господарстві в частині Угоди про асоціацію з ЄС. Зокрема, було ухвалено закони щодо насінництва, безпеки харчових продуктів, поводження з пестицидами, а тепер триває активна робота над законопроєктами про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за обігом генетично модифікованих організмів і генетично модифікованої продукції, щодо розвитку виноробства та хмелярства, захисту рослин. Також одна з фундаментальних речей при інтеграції агросектору – Європейський зелений курс. Доведеться враховувати біорізноманіття, використання агрохімікатів, резервування ландшафтів, поводження з тваринами тощо. Нашій державі та аграрним підприємствам належить попрацювати над запровадженням європейських стандартів якості та безпечності як рослинних, так і тваринницьких харчових продуктів, санітарних і фітосанітарних норм, екологічних стандартів. 

Україні необхідно буде враховувати й позиції окремих держав-членів щодо розширення ЄС. Постійно треба працювати зі скептиками, а в аграрній сфері працювати з державами, виробниками сільгосппродукції. Адже нам не приховати потужність наших земель, перші місця у світовому рейтингу експорту пшениці, ріпаку, кукурудзи, соняшникового насіння, соєвих бобів, меду, м’яса птиці. В лідерах – олія як продукт переробки, цукор, кондитерські вироби, овочі і фрукти, борошномельна продукція. 

Тому знадобиться сильна переговорна команда, що впродовж багатьох років у сталому складі забезпечуватиме взаєморозуміння. Але Україна крокує до стандартів Євросоюзу вже багато років, і встигла за цей час виконати чимало з того, що на початку нульових або десятих видавалося нереальним. І тепер із потужним аграрним сектором, як гарантом європейської та світової продовольчої безпеки, має з гідністю увійти в сім’ю європейських країні і залишитися гідним гравцем на глобальному світовому ринку.

– ЄС працює над створенням програм для реконструкції України. Які пріоритети обговорюються?

– ЄС думає наперед і тепер створює відповідні структури, які будуть опікуватися питаннями реконструкції України. На початку року була започаткована Міжвідомча координаційна платформа донорів. Вона дає змогу забезпечити тісну взаємодію міжнародних доноріві фінансових організацій та гарантує надання допомоги у послідовний, прозорий і підзвітний спосіб. Ця організація об’єднує високопосадовців із України, ЄС, країн «Групи семи» та партнерів із міжнародних фінансових установ, таких як Європейський інвестиційний банк, Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжнародний валютний фонд і Світовий банк. 

26 вересня на шостому засіданні Багатосторонньої координаційної платформи донорів для України, яке відбулося в Брюсселі, обговорили потреби у фінансуванні дефіциту бюджету та пріоритетних напрямів відновлення на 2024 рік, ключові елементи Плану України, який уряд розробляє у межах програми ЄС Ukraine Facility. Йшлося про те, що в державному бюджеті на 2024 рік переважає безпека та оборона. Серед пріоритетних напрямів відновлення – енергетика, відбудова житла, критичної та соціальної інфраструктури, гуманітарне розмінування, допомога приватному сектору та проєкти, які сприятимуть економічному зростанню та створенню робочих місць. Потреба у міжнародному фінансуванні, зокрема, на соціальні та гуманітарні видатки у 2024 році становить майже $43 млрд. Програма Ukraine Facility створює надійний фундамент для відновлення та розвитку держави. Але потреби у фінансуванні відновлення України після війни значно перевищують обсяги програми. З огляду на це, одне з ключових завдань Плану України – стати основною для подальших перемовин із партнерами щодо розширення програми. Розраховуємо на підтримку міжнародних фінансових організацій та агенцій, зокрема Світового банку, ЄБРР, ЄІБ, USAID, Японського агентства міжнародного співробітництва.

– Ми пам’ятаємо як нацистська Німеччина сплачувала борги тим країнам, яким вона завдала збитків. Чи є важелі впливу, щоби росія забезпечила такі виплати за скоєне в Україні? 

– Безумовно, нині заморожені, а в майбутньому, сподіваюся, конфісковані кошти російської федерації, зокрема, Центробанку, мають також використовуватися для таких потреб, але ще ми говоримо про сплату росією репарацій. Оскільки тих заморожених 300–400 мільярдів євро, очевидно, не вистачить для покриття всіх потреб в Україні під час реконструкції. До речі, нині здійснюють підрахунок таких коштів у державах-членах ЄС. Виходячи з історичного досвіду, та ж нацистська Німеччина сплачувала досить тривалий період, 50–60 років, тим країнам, яким було нанесено серйозну економічну шкоду. Так само росія в кількох поколіннях, напевно, має забезпечити ці виплати. А це сотні мільярдів доларів. 

– Лідери ЄС підтримали ідею створення спеціального трибуналу для російського керівництва. Але перемовини в ширшому форматі уже пішли в руслі створення спеціального гібридного суду для путіна. Скільки, на Вашу думку, може тривати поступ до нашої мети – бачити головного злочинця світу покараним в Гаазі?

– Нині триває робота Міжнародного центру з переслідування злочинів агресії, до якого входять представники України, Європейського Союзу, Сполучених Штатів та Міжнародного кримінального суду. Йдеться не про арешт воєнних злочинців, а про обвинувальні акти і справи, передані до суду. Очікується, що Центр проведе розслідування та збере докази, що розглядатимуться як проміжний крок перед створенням спеціального трибуналу щодо рф. 

Ми можемо говорити про відповідальність за інші злочини, зокрема, за воєнні, але для притягнення до відповідальності за злочин агресії має бути створено окремий інструмент і ми вважаємо, що окремий спеціальний трибунал із точки зору легітимності є найвдалішою опцією.

– Чи нашими очима європейці бачать завершення війни в Україні і забезпечення невідворотності покарання злочинців? 

– Я не думаю, що це можливо – бачити ситуацію нашими очима. На жаль, лише Україна сьогодні страждає і платить найвищу ціну. Але ми домагаємося, щоби принаймні тут було сформовано аналогічне з нами розуміння суті росрежиму. У Європейському Союзі вже тривалий час іде дискусія щодо вироблення сценаріїв дій ЄС і держав-членів у разі, зокрема, й розпаду росії. Ця війна не тільки згуртувала, мобілізувала Євросоюз, але й також навчила діяти активно, розглядати різні варіанти розвитку подій і не сподіватися на раціональний підхід, на розум російських керівників. 

Тому нас чекає дуже велика робота, спрямована на те, як захистити нашу безпеку та безпеку Європейського Союзу. Я дуже сподіваюся, що у майбутньому це буде спільна наша робота з ЄС та НАТО. 

Людмила ОСТРОВСЬКА, 

наша спеціальна кореспондентка

Брюссель (Бельгія)

0

0

0

0

Ви вже відреагували