Вже шістдесят сьому хліборобську весну зустрів цьогоріч керівник орендного підприємства «Іванівське», що на Теребовлянщині, Антон Білик. Зустрів, як завше, у полі, бо саме тут найповніше розкриваються її принади, впорядковуються думки аграріїв. Весняне поле додає енергії та здоров’я, корегує плани, бачить перспективи… Дає час і можливості пригадати здобутий досвід. 

Якби довелося визначати основну рису характеру Антона Івановича, то безперечно, кожен, хто його знає, назвав би людяність. Так, і порядність, щедрість, доброзичливість, неконфліктність, турботливість… Але передусім – людяність, тобто повага до особистості. Така риса характеру в нинішній час є рідкісною. Не даремно сучасні філософи відзначають, що кількість людського населення на планеті невпинно зростає (ось нас уже понад вісім мільярдів) а все частіше хочеться взяти ліхтар і, як той давньогрецький філософ Діоген, податися на пошукати справжньої людини. 

А нам пощастило знати таку вже давно. Ба, більше, колектив «Сільського господаря» небезпідставно вважає Антона Івановича шановним приятелем нашої газети. 27 квітня йому, заслуженому працівнику сільського господарства України, лицареві трьох орденів «За заслуги», справжньому академіку хлібної ниви, аграрному патріарху всієї України Антону Білику – 88! Поважний вік, є про що згадати. 

Ще начебто недавно закінчив Заліщицький сільськогосподарський технікум, знайшов там своє кохання – одногрупницю Софію Чорненьку. І чи не та сама його людяність найбільше запала у молоде серце дівчини. Закінчивши технікум, за направленням працював у с. Мужилів Підгаєцького району, три роки відслужив в армії. А опісля повернувся в Іванівку, куди дружина переїхала з першою маленькою донечкою. Антон Іванович почав працювати тут головним агрономом у місцевому колгоспі, а з 1973 року очолив його. Після реформування господарства у ПАП «Іванівське» – директор підприємства.  
І вже на цій посаді не поступався людяністю заради вигоди. Найголовнішим показником діяльності підприємства завжди була зарплата працівникам. Не дивно, що агропідприємство не має кадрових проблем, бо майже ніхто з Іванівки не виїхав на заробітки за кордон. А людяність ще не раз робила долю прихильною до Антона Івановича. Скажімо, на початку незалежності новітня влада надто ревно взялася знімати з посад «колишніх» керівників. Не оминули увагою й Антона Білика. Скликали збори в місцевому будинку культури. Та селяни не пішли проти власного сумління, висловили підтримку талановитому господарю.

  
І не прогадали. Керівника агропідприємства  «Іванівське» Антона Білика не раз відзначали на обласних конкурсах у номінації «Найвищий рівень заробітної плати». Майже 80% податків підприємства йде на потреби місцевої об’єднаної територіальної громади. 

Антон Іванович вивів місцеве господарство у лідери аграрного виробництва краю. На рекордні врожаї працюють новітні технології, зарубіжний досвід, який спеціалісти з Іванівки черпають у різних країнах, але за основу беруть передусім надбання колег з Німеччини і Франції. Там, до речі, закуповують і техніку. Сьогодні трактори, грунтообробні комплекси і зернозбиральні комбайни – усі європейські й американські, найсучасніші, в яких основне не лише продуктивність сільськогосподарських робіт, а й комфортні умови для механізаторів. 

Та й досвід самого багатогалузевого господарства з Іванівки не раз вивчали на численних семінарах, однак небагатьом їх учасникам вдалося добитися такого ж результату. Якось керівник одного міцненького господарства розповідав, як намагався розгадати «Біликові секрети». Кілька днів невідступно ходив услід за Антоном Івановичем, спостерігав і записував. Проте, «родзинки» так і не помітив. А «загадковий» феномен, вочевидь, криється в простому: бережливому ставленні до землі та любові до людей.   

Пригадують у господарстві й цікавий випадок, коли в Іванівку приїжджала іноземна делегація. Поважні гості теж приглядалися, випитували і прицмокували… А наприкінці один німець зізнався: «Все у вас добре, але»… «Що ж не так?» - схвильовано перепитав пан Білик. «Але… – ще раз повторив німець – …все це, на жаль, не моє». 

Ну, що тут скажеш, мав рацію. Хоча для самого Антона Івановича найбільшою цінністю в житті залишається його велика родина, яка налічує 27 осіб. З дружиною Софією Юріївною вони виховали трьох доньок (Галину, Люду і Олю), мають шестеро внуків та девять правнуків, які зростають у теплі родинного оточення, що наріжним каменем спирається на людяність глави родини Антона Івановича Білика. 
Василь ТОМИН 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували