Перші поселенці – фазани

– Усе почалося з моєї любові до голубів, – розповідає господар. – Цих птахів розводив колись мій дід. Малим я часто допомагав йому і завжди казав, що як виросту, то матиму свій голуб’ятник. Але так сталося, що в моєму пташнику першими замешкали фазани. Це було років двадцять п’ять тому. Я придбав фазанячі яйця, підклав їх під квочку і вже невдовзі отримав п’ять пташенят. Відтоді щороку поповнюю свою господарку новою птицею. 

Від пернатого розмаїття Василя Олійника розбігаються очі. У просторих вольєрах, які він змайстрував власноруч, мирно живуть домашні та екзотичні птахи. Тут є каліфорнійські, китайські розписні та срібні перепілки, мисливські, королівські, лимонні, золоті та срібні фазани, куріпки, індійські павичі, качки-мандаринки, каролінки, гуси нільські, папуги нерозлучники та корели.

Кури у господаря теж незвичайні: світлі брами, китайські кохінхінки, пухові, шабашки, золоті та срібні падуани, мініатюрні сібрайти, лівенські ситцеві, йокагама і рідкісні аям цемані. Вони особливі тим, що їхнє пір’я, м’ясо і всі внутрішні органи – чорного кольору. 

Поруч у вольєрах – більш як сотня голубів різних порід: кінги, поштові, китайські, крими, кучеряві, снігурі.

Білка родом із Тернополя

Замешкала у домашньому зоопарку і руденька білка. Її привезли до Кабарівців із Тернополя.

– Хтось знайшов поранене звірятко і приніс до мого знайомого ветлікаря, – каже Василь Євгенович. – Той підлікував його і попросив мене прихистити. А я ж безвідмовний. Усіх птахів і тварин приймаю. У нас і раніше жили білки. Якось навесні вітер звалив дерево і з гнізда випали маленькі білченята. Я їх вигодував, збудував для них вольєр, але згодом вони втекли. Мені не шкода, бо розумію, що звірята хочуть волі. Але дуже переживаю, чи змогли вони вижити в природних умовах, бо ж звикли до домашнього корму. 

Тримає Василь Олійник і породистих кролів, а також поні Асю і Маю. А ще три корови, троє телят, кобилу Ракель, звичайні домашні кури, гуси, качки, індики. 

Справа для душі

Доглядати усю цю живість Василю Євгеновичу допомагає дружина Руслана, син Богдан і мати Любомира Михайлівна.

– Вони з першого дня підтримали моє хобі, – каже чоловік. – Хоч воно, звичайно, не з дешевих. Бо птахів і тварин треба нагодувати, провакцинувати, постійно стежити, чи бува не захворіли. Добре, що маємо свій город. Частину овочів садимо для себе, решту – для своїх пернатих і чотирилапих підопічних. Також здаю в оренду два паї. За це отримую зерно, яке все поїдає птиця. Часом і не вистачає, то доводиться купувати. Але я про витрати ніколи не думаю. Ця справа мені до душі. Щороку купую нових птахів. Нещодавно замовив на Одещині гірські гуси та канадську казарку. Світ пернатих досить великий, тож мрій і побажань у мене ще багато. Колись до нас приїздили на екскурсію школярі зі Зборова та сусідніх сіл. Але почався коронавірус, а тепер війна, то відвідувачів поки що нема. 

Та завдяки своїм домашнім улюбленцям я маю багато друзів у всій Україні. Часто телефонуємо одне одному, зустрічаємося, обмінюємося пернатими, ділимося досвідом і враженнями.

Марія БЕЗКОРОВАЙНА 

На світлині – Василь Олійник зі своїм найменшим помічником – онуком Матвійком.

0

0

0

0

Ви вже відреагували