Головні новиниЖиття громадЕкономікаЄвроінтеграціяЛюдиВійна
ІсторіяКонсультаціїПоради господарямВаше здоров'яРодинне перевеслоЦікавеВарто знати
Підписатися
Всеукраїнська громадсько-політична газета.
РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ Передплатити
Всеукраїнська громадсько-політична газета.
Передплатити
Місцеві вибори Коронавірус Новини Facebook Telegram

ЩО Ж ТИ, МАМЦЮ, НАРОБИЛА?! Невигадана історія

Відколи Сергій подзвонив, Зоня загубила спокій. Чого, питається? Вони ж уже давно не кавалєр і дівка, а статечні, хоча ще і не старі, але, можна сказати, підстаркуваті люди. Життя, як кажуть, хвостиком майнуло. Уже не доженеш того, що назавжди втрачено. А все одно душа не на місці. Знову і знову думки снують нескінченний фільм про їхнє украдене щастя.

ЩО Ж ТИ, МАМЦЮ, НАРОБИЛА?! Невигадана історія

Відколи Сергій подзвонив, Зоня загубила спокій. Чого, питається? Вони ж уже давно не кавалєр і дівка, а статечні, хоча ще і не старі, але, можна сказати, підстаркуваті люди. Життя, як кажуть, хвостиком майнуло. Уже не доженеш того, що назавжди втрачено. А все одно душа не на місці. Знову і знову думки снують нескінченний фільм про їхнє украдене щастя.

18 хвилин тому Джерело:

Їй тоді було 17 як вони зустрілися. Після того, як вступити у медучилище їй не вдалося, вона скористалася порадою цьотки Юльки і пішла працювати у лікарню – на роздачу їжі. Цьотка її переконала, що кращої роботи вона не знайде: «І сама голодна не будеш, та ще й додому щось принесеш», – радила вона.  


Там, у лікарні, і познайомилася Зоня із молодим солдатиком Сергієм, якого просто з рейсу (возив буряки на завод) привезли на «швидкій» із нападом гострого панкретиту. Спочатку пацієнт був ніякий і їсти у їдальню не приходив, то вона носила йому до палати те, що лікар дозволив на перших порах. Дієта у хлопця була більш, ніж строгою: при такій хворобі не можна було навіть того ріденького борщу, що мали на обід інші хворі.  
Сергій, що вже почав виходити з кризу, скаржився, що помре тут, у лікарні, не від хвороби, а від голоду, бо тим, що можна було їсти, він ніяк не наїдався. Зоня все те не раз від нього чула, бо він практично не виходив із їдальні, сидів там   зранку до вечора, аж поки вона увечері ішла додому. Як це переважно буває, їхня любов спалахнула зненацька і їм мало було дня, щоби наговоритися. 

Лікар дозволив Сергію їсти хижу річкову рибу, приготовлену на парі, то Зоня впросила свого сусіда шестикласника Петьку, щоби він приносив їй щодня окунців і сама їх доводила до пуття. За кожні чотири рибки вона давала хлопчику по 10 копійок і Петька із задоволенням приносив їй свій улов, бо заробляв собі і на кіно, і на морозиво.  
Чи то ті окунці, чи то молодеча сила, а чи кохання дуже швидко поставили Сергія на ноги, але він і далі скаржився лікарю на болі, бо боявся, що його випишуть. І навіть тоді, коли знову сів за кермо, знаходив час, аби знову зустрітися зі своєю коханою.  


Одного разу, коли вони стояли біля хвіртки, з хати вийшла Зонина мама:  


– Ти що собі, дівко, думаєш? Чи забула, що завтра рано на роботу? – підійшла вона ближче, щоби роздивитися у темряві, з ким її Зонька вистоює вечорами.  


– Тьотінька, Ви не переживайте. Я вашу дочку не обіжу, – хотів заспокоїти її Сергій.  


– А це ще хто? Якийсь москаль? – аж зверескнула жінка. – Зонька, ану марш мені додому. Бо двері закрию і не пущу.  


– Та йду вже, мамо, йду, – відповіла Зоня, взявши на прощання Сергія за руку.      

 
– Ну який же я москаль, – тихенько, щоби не почула «тьотінька», обурився він.  


–  Я ж із Сумщини, говорю українською, хіба ж не чутно?  


– Чутно, чутно, – засміялася Зоня. – Іди вже, завтра побачимося.  


Але ні завтра, ні позавтра, ні упродовж чотирьох десятків літ їм так і не вдалося зустрітися. Наступного дня її тата із інфарктом повезли до Тернополя. Зоня взяла відпустку за власний рахунок і поїхала його доглядати. Коли повернулася за три тижні, частину, в якій служив Сергій, перевели в інше місто. Чекала з нетерпінням дзвінка від нього, листа, бодай якоїсь вісточки майже два роки. А потім вийшла заміж за сусіда Дмитра, бо мама сказала, що після смерті тата на обійсті треба господаря – самі собі ради з трьома молодшими не дадуть. Але Зоня весь час чекала, що обізветься Сергій. Навіть тоді, коли вже діти в неї народилися, і тоді, коли вони виросли, і тоді, коли вже поженилися… Бо мама перед своєю смертю зіззналася Зоні:  


– Маю, доню, гріх перед тобою. Коли ти доглядала за татом в обласній лікарні, той твій Сергій проходу мені не давав, щоби сказала, де ти поділася. Ну я і збрехала йому, що ти поїхала в Тернопіль, бо там виходиш заміж за тернопільського начальника. І він більше не приходив. Прости мені, дитино. Але я хотіла тобі як ліпше. Щоби ти вийшла заміж не за якогось чужого, а за свого, місцевого, якого ми знаємо, з якого він роду-племені.  
– Мамцю, що ви наробили? – схопилася Зоня за голову. – Та ж Ви мені все життя перекреслили. 


А тепер він, її Сергій, подзвонив і сказав, що приїжджає. Казав, що в неділю везтиме внука у Кваси на курорт і вступить на хвилю, бо хоче її побачити…  


Зустрівшись, вони довго дивились одне на одного. Мовчали, ніби боячись сполохати момент. Хлопчик років десяти, теж Сергійко, здивовано дивився на свого дідуся і чужу бабусю, які стояли, ніби заворожені, і тримались за руки.  


– А ти не змінилася, – нарешті сказав він.  


– А тобі так пасує сивина, що здається, що ти ще гарніший, як у молодості.  


– Ти мене хоч трохи згадувала? – запитав він.  


– Ні, я тебе ніколи не забувала, – тихо відповіла вона. – Усі ці роки ти був біля мене. Бодай у думках був, але це допомогло мені вижити.  І я завжди вірила, що ми ще побачимося. 


Валентина ЖДАН 

 

0
0
0
0


Реклама
Купуємо дорого землю: паї, городи.
Телефонуйте: (096) 261 31 28
Невидима загроза в оселі: як уберегтися від чадного газу
Із початком опалювального сезону зростає небезпека, про яку не завжди згадують господарі осель. Йдеться про чадний газ – небезпечну речовину, яку неможливо побачити чи відчути за запахом.
11 хвилин тому
Зимовий догляд за лапами: прості правила, які вбережуть здоров’я собаки
Холодної пори собачі лапи потребують особливої уваги. На тротуарах і дорогах часто залишаються сіль, реагенти та інші речовини, якими посипають поверхні проти ожеледиці. Вони можуть подразнювати шкіру між пальцями, спричиняти сухість і тріщини. До того ж, собака здатна злизати залишки хімікатів із лап, а це вже небезпечно для її здоров’я.
15 хвилин тому
ЩО Ж ТИ, МАМЦЮ, НАРОБИЛА?! Невигадана історія
Відколи Сергій подзвонив, Зоня загубила спокій. Чого, питається? Вони ж уже давно не кавалєр і дівка, а статечні, хоча ще і не старі, але, можна сказати, підстаркуваті люди. Життя, як кажуть, хвостиком майнуло. Уже не доженеш того, що назавжди втрачено. А все одно душа не на місці. Знову і знову думки снують нескінченний фільм про їхнє украдене щастя.
18 хвилин тому
Просте домашнє добриво стимулює цвітіння, покращує стан ґрунту та сприяє росту рослин…
Популярний лайфхак для садівників: навіщо варити бананову шкірку разом із яєчною шкаралупою? Досвідчені городники знають, що бананова шкірка та яєчна шкаралупа можуть стати основою домашнього добрива для рослин. Вважається, що такий настій стимулює цвітіння, покращує стан ґрунту та сприяє росту.
2 години тому
«Оскар» у сироварінні: де роблять найсмачніший сир у світі
Оголошено результати одного з найпрестижніших міжнародних конкурсів сирів - World Cheese Awards 2026, який відбувся у Кордові (Іспанія). Перемогу здобув французький сир із горіховими нотками, який уперше приніс своїй категорії найвищу нагороду.
2 години тому

Головне про коронавірус:
Останні матеріали
Більше статей


РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ
Тернопіль, вул. В. Чорновола, 1А
+38 (067) 65-348-06
с[email protected]
Допускається цитування матеріалів без отримання попередньої згоди hospodar.ua за умови розміщення в тексті обов'язкового посилання на hospodar.ua - Сільський Господар. Для інтернет-видань обов'язкове розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на цитовані статті не нижче другого абзацу в тексті або в якості джерела. Порушення виняткових прав переслідується Законом.

Ідентифікатор онлайн-медіа в Реєстрі: R40-04703.

Сільський Господар © 2023 - 2025
Політика конфіденційності
Допускається цитування матеріалів без отримання попередньої згоди hospodar.ua за умови розміщення в тексті обов'язкового посилання на hospodar.ua - Сільський Господар. Для інтернет-видань обов'язкове розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на цитовані статті не нижче другого абзацу в тексті або в якості джерела. Порушення виняткових прав переслідується Законом.

Ідентифікатор онлайн-медіа в Реєстрі: R40-04703.