Про це пише УНІАН із посиланням на Times of India. Однак насіння проросло, давши початок кільком різновидам пшениці. Один із них одразу привернув увагу: рослини сягали майже 1,8 метра у висоту – удвічі вище за звичайну сільськогосподарську пшеницю – і мали вражаючу будову: один довгий центральний колос, оточений шістьма коротшими. Зерна також виявилися більшими за звичайні й відрізнялися за кольором: серед них були жовті, чорні, червоні, білі та зелені. 

Гроссі подумав, що це якась природна аномалія, оскільки не зміг знайти опис цієї незвичайної рослини в жодній із вивчених ним сільськогосподарських книг. А тим часом така пшениця згадується в Біблії. У біблійному оповіданні Йосип тлумачить сон єгипетського фараона, в якому на одному стеблі виростають сім повних колосків, а слідом за ними – сім худих. Ця історія змусила Гроссi замислитися: а чи не має вирощена ним пшениця давнє походження? 

Зрештою, вдалося встановити, що це пшениця виду Triticum turgidum – так звана англійська пшениця (або пшениця пулард). Цей вид виник у таких регіонах, як сучасні Туреччина та Єгипет, а також в інших частинах Середземномор’я; історичні свідчення вказують на те, що в минулому її вирощували й в Італії – доти, доки фермери не перейшли на більш врожайні комерційні сорти. 

Гроссі почав вирощувати цю пшеницю на своїй фермі й назвав її «grano del miracolo» (диво-зерно). З’ясувалося, що в умовах посухи вона почувається краще, ніж звичні комерційні сорти; крім того, вона виростає високою, щоб затінювати бур’яни, не даючи їм розвиватися, і при цьому не вимагає настільки інтенсивного використання добрив та гербіцидів. 

Однак у «диво-пшениці» є й свої недоліки. Її високі стебла вразливі до сильного вітру, проливних дощів і граду – через негоду рослини можуть полягти ще до дозрівання зерна. Гроссі вирішив цю проблему, висаджуючи стародавню пшеницю поруч із низькорослими сортами, які слугують для неї своєрідною опорою. 

У цієї культури виявився й несподіваний поживний склад – у ній міститься більше фосфору та заліза, ніж у сучасних сортах. Дослідники також відзначили нижчий вміст глютену та наявність таких амінокислот, як лізин, триптофан і аргінін. При цьому Гросссі виявив, що тісто з такого борошна піднімається гірше, ніж тісто зі звичайної пшениці, і часто осідає. За його словами, хліб вийшов насиченим, з горіховим присмаком і особливою солодкістю, що відрізняє його від випічки зі звичайного промислового борошна. 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували