Проте шлях Наталії до визнання та перемог на кулінарних чемпіонатах не був вистелений лише пелюстками троянд. Це історія про те, як тендітна жінка зі Львова знайшла своє покликання, пройшовши через випробування та втрати. 

Зі Львова до Козлова 

Наталія родом із вишуканого Львова. Там вона здобула освіту економіста, проте творча натура завжди шукала самовираження. Доля розпорядилася так, що вона вийшла заміж за священника, і молоде подружжя поїхало служити на Тернопільщину. Спершу було село Ішків, а згодом – селище Козлів. 

– Ми потрапили сюди випадково, але, мабуть, у Бога не буває випадковостей, – посміхається пані Наталія. 

Поки діти були маленькими, вона вишивала фелони, власноруч створюючи складні візерунки на церковному вбранні. Але справжня пристрасть до випічки, яка жила в ній ще зі шкільних років, чекала свого часу. Наталія згадує, як ще у восьмому класі пекла вчителям на відкриті уроки свої коронні на той час торти – «Вишиванку» та десерт із чорносливом. Ця любов до тіста передалася їй від бабусі, яка жила на хуторі серед розкішної природи. Саме вона навчила львівську дівчинку всьому: і корову доїти, і хліб у п’єцу випікати. 

Кримська рана та нове дихання 

Мало хто знає, що до 2014 року родина Гуків мала свій маленький рай у Криму. Вони придбали там будиночок, щоби відпочивати з дітьми, і з часом налагодили невеличку справу – готували обіди для відпочивальників. Сини допомагали: хтось був офіціантом, хтось їздив на закупи. 
Анексія Криму стала для Наталії важким ударом. 

– Коли ти вкладаєш у справу всю душу, а потім приходять вороги й забирають це – настає порожнеча, – ділиться вона. 

Але саме цей важкий період став поштовхом до професійного зростання. Щоби вийти зі стану безнадії, жінка вирішила вчитися. Вона почала з цукрових квітів із мастики – мистецтва, яке тоді в Україні лише зароджувалося. Їздила на майстер-класи до Львова, згодом аби навчитися кондитерській майстерності – до Києва у відому школу Лізи Глінської, навчалася мистецтву випікання короваїв на Рівненщині у Оксани Клюйко. 
Нині Наталія Гук – титулована майстриня, володарка медалей кулінарних чемпіонатів Буковини. Її квіти з мастики виглядають настільки живими, що їх важко відрізнити від справжніх. 

Від класики до «Опери» 

Тепер в асортименті майстрині є все: від вишуканих європейських мусових десертів до традиційних українських пляцків. Але безумовним фаворитом клієнтів залишається торт «Опера» та десерт «Три шоколади». 

– Був період популярності європейських десертів, але нині люди знову повертаються до класики. Замовляють «Спартак», «Наполеон», «П’яну вишню», сирники та класичну «Вишиванку». Це ті смаки, які нагадують дитинство, – розповідає господиня. 

Головний секрет її успіху – тільки натуральні продукти та безмежна любов до праці. Наталія переконана: якщо кондитер не любить свою справу, тісто це відчує. Бували часи, коли доводилося працювати ночами, особливо під час вимкнень світла, але пані Наталія каже, що робота на кухні для неї – це найкраща терапія. 

Сім’я – це міцний тил 

У родині Гуків кожен має талант. Чоловік, отець Роман, обожнює квіти та город. Сини – найбільша гордість мами. Старший Роман – професійний художник, закінчив Львівський художній коледж імені Труша, пише ікони та картини, а також створює графіті, які замовляють навіть з-за кордону. 19 вересня старший син одружується. Його наречена Анна – львів’янка, яка теж захопилася випічкою, тож пані Наталія передає їй свою базу знань. Дівчина вже пече нереально смачний хліб на заквасці. 

Середущий син Мар’ян – майстер по дереву, виготовляє садові меблі. Він закінчив Львівський лісотехнічний коледж, а тепер навчається в лісотехнічному інституті. Найменший Павло вирішив піти маминими стопами: навчався у Львівському професійному коледжі готельно-туристичного та ресторанного сервісу, а тепер вчиться у Західноукраїнському національному університеті на готельно-ресторанному факультеті. Молодший син вже вчиться і працює в ресторані, обожнює готувати м’ясо та мріє про свій власний ресторан.  

Навіть батьки Наталії, попри поважний вік, є її головними помічниками. Вони приїжджають зі Львова до Козлова, коли у доньки багато замовлень, і знають усі процеси на кухні. 

Порада від майстрині 

– Для того, щоби ваша випічка була ідеальною, необов’язково мати дорогі інструменти чи прилади. Головний інгредієнт – це ваш настрій. Коли я стаю до роботи, забуваю про все на світі. Кондитерство – це не просто їжа, це емоція, яку ви даруєте людям, – каже Наталія Гук. 

Нині вона продовжує працювати, попри війну, бо знає: солодощі – це спосіб підтримати людей, подарувати їм краплину радості. Кожного року кондитерка пече багато пасок (від 200 до 600 шт.) для наших військових і передає їх через волонтерів. А її головна мрія – перемога та майбутнє синів у вільній Україні, де кожен стіл пахне миром і духмяним короваєм. 

Зоряна ДЕРКАЧ 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували