Захоплення, яке триває зі шкільних років 

Поки ми розмовляли, до нас підбіг юний рибалка Матвій Демчук. Хлопець із гордістю показав свій улов – щуку, вагою майже кілограм. Посмішка на його обличчі говорила більше, ніж будь-які слова. Саме заради таких емоцій, каже Ярослав Макаровський, люди й приходять на озеро. 
Свою першу вудку він узяв до рук ще у шкільні роки. Відтоді не минає жодного сезону без риболовлі. 

«Для мене рибальство – це релакс. Тут людина відпочиває душею, забуває про всі проблеми, отримує задоволення від самого процесу. Якщо приходити сюди лише для того, щоби прогодувати сім’ю, то це вже не зовсім про рибальство», – говорить Ярослав Макаровський. 

Як рибалки дбають про шумське озеро 

Понад двадцять років чоловік очолює місцеве товариство мисливців і рибалок, яке опікується шумським озером. Історія водойми бере початок із затоплених торфорозробок. У 70-х роках XX століття на цьому місці видобували торфокрошку. Згодом кар’єр припинив роботу, наповнився ґрунтовими водами та перетворився на мальовничий став. Територію упорядкували і вона поступово перетворилася на улюблену відпочинкову локацію шумчан. 

Вісім років тому озеро реконструювали. Після проведених робіт водойма практично залишилася без риби: «Багато хто хотів приватизувати цю водойму. Але влада пішла нам назустріч і передала озеро рибалкам. Першого разу із зарибленням допомогла міська рада, а далі ми щороку самі запускаємо малька. За вісім років ми створили класні умови для рибальства», – розповідає чоловік. 

Щороку члени товариства сплачують внески – по тисячі гривень. Саме за ці кошти закуповують рибу для зариблення, проводять толоки та розчищають місце, де вода надходить до озера: «Ми спеціально не робимо великих внесків. Хочемо, щоби риболовля була доступною для кожного. Діти, ветерани та учасники бойових дій рибалять безкоштовно», – пояснює Ярослав Макаровський. 

Особливу увагу товариство приділяє дітям. Для юних рибалок навіть виписали посвідчення. Вони не лише приходять із вудками, а й допомагають дорослим пильнувати за порядком на озері, за ровесниками і навіть нагадують старшим про правила поведінки: «Дитина, яка рибалить, вчиться терпіння, відповідальності, любові до природи. У неї є правильне захоплення, тому в голові не буде місця для поганих думок. Це дуже добре, коли діти приходять на озеро», – переконаний Ярослав Григорович. 

Онук і рибальські традиції 

Любов до риболовлі чоловік передає своєму п’ятирічному онукові Костянтинові. Хлопчик часто прибігає до дідуся на озеро, із цікавістю спостерігає за процесом, порається біля рибальських снастей і терпляче чекає клювання. І взимку вирушає до дідуся на лід. Разом сидять біля лунок і чекають, коли клюне риба. 

Рибальство сьогодні – задоволення не з дешевих. Потрібно мати якісні снасті, волосінь, гачки, прикормки. Ярослав Макаровський показує свій, як каже, бюджетний набір: рибальське приладдя, наживку – варений горох, пшоно, спеціальні магазинні суміші. Є у нього й сучасний прикормковий кораблик на радіокеруванні, який доставляє прикормку у визначене місце водойми, після чого рибалці залишається лише чекати омріяного клювання. 

Найбільшим своїм уловом Ярослав Макаровський називає 12-кілограмового амура, якого впіймав торік. А ще йому вдалося зловити й семикілограмового сома. Бували й десятикілограмові коропи, хоча найчастіше трапляється риба вагою чотири-п’ять кілограмів: «Коли витягуєш таку рибину, вражень словами не передати. Це неймовірний адреналін, сплеск емоцій, який запам’ятовується надовго», – усміхається рибалка. 

Правила, які поважає кожний рибалка 

На шумському озері діють правила риболовлі, яких дотримуються всі члени товариства. Зокрема, якщо рибалка впіймав рибу, яка за встановленими правилами підлягає поверненню у водойму, її обов’язково потрібно відпустити. Рибалки добре знають ці умови й ставляться до них із розумінням, адже саме так вдається зберігати рибні запаси. 

«Я завжди запитую: якщо зловиш рибу, яку потрібно відпустити, чи готовий ти це зробити? Якщо людина без вагань відповідає «так», значить вона розуміє, що таке справжнє рибальство. Якщо ж ні, то, мабуть, вона прийшла сюди лише за рибою. А рибальство – це не про те, щоби наловити риби й нагодувати сім’ю. Це стан душі, відпочинок, задоволення від самого процесу», – каже Ярослав Макаровський. 

Для багатьох рибалок вихідні на шумському озері стали доброю традицією. Уже в п’ятницю ввечері вони приїжджають сюди, спілкуються біля багаття, а світанок зустрічають із вудками. Дехто залишається на березі аж до вечора неділі. 

«Наше шумське озеро – справжня перлина громади. Не кожен населений пункт має таку водойму. Її потрібно берегти, плекати й дбати спільними зусиллями, щоб і наступні покоління могли приходити сюди відпочивати та закохуватися у рибальство», – підсумовує Ярослав Макаровський. 

Алла ОМЕЛЬЧУК 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували