Завданням навчального закладу є підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації кадрів здебільшого для сільського господарства. За останні три роки в комбінаті значно зміцніла навчальна і матеріально-технічна база, сформувався досвідчений педагогічний колектив. Про його здобутки, проблеми і плани на майбутнє розмовляємо з директором комбінату Василем Кравцем. 

– Василю Павловичу, з часу перебування у вашому закладі кілька років тому, в очі впадають разючі зміни. У головному корпусі – добротні ремонти, на стінах – привабливі картини історичних пам’яток Кременця, підлоги встелені акуратними доріжками… Але ж, гадаю, не тільки цим визначається діяльність вашого комбінату…  

– Звісно, що це лише зовнішні атрибути. Головне для нашого колективу – підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації кадрів для сільського господарства, передусім трактористів різних профілів. Ми готуємо високопрофесійні кадри для виробничих структур Тернопільщини і не тільки. 

Важливо, що у нас триває безперервний набір. Враховуючи умови воєнного стану, навчання проходить за дуальною формою, яка передбачає поєднання навчання  з роботою на виробництві. І до нас приходять люди-практики, більшість з яких, образно кажучи, може за одну ніч розібрати і зібрати трактор. У них з різних причин немає документів, а в нас вони можуть  за 3,5 місяця пройти курс навчання і отримати професію тракториста. Характерно, що останнім часом на навчання іде багато жінок. Серед наших слухачів є особи з вищою освітою: вчителі, медики, люди інших професій; ті, які  десь працюють, але хочуть опанувати і робітничу професію.  

За великим рахунком в умовах гострої відсутності кадрів наш заклад готує заміну тим, хто пішов на фронт і фактично сприяємо безперебійному функціонуванню економіки. Адже нині в селі нема кому сісти за кермо трактора чи автомобіля. І, мабуть, ця проблематика мала б підштовхнути, наприклад, департамент АПК разом із департаментом економіки ОВА підтримувати нашу справу. Тим паче, що матеріально-технічна база достатня для подальшого розвитку комбінату і навчання майбутніх курсантів. Маємо девʼять аудиторій, відповідні  укриття. Для слухачів плануємо організувати харчування.  

Навіть більше, в кожному з колишніх районів Тернопільщини функціонують філії-класи з підготовки таких спеціалістів. Буквально недавно аналогічні класи відкрили на базі Тернопільського педагогічного і Західноукраїнського національного університетів. Тож загалом у навчальному процесі задіяно майже 60 майстрів виробничого навчання та викладачів. 

Найпотужніший нині філіал – Козівський, який охоплює частково Тернопільський і колишні Козівський, Бережанський, Зборівський, Підгаєцький та Монастириський райони, що суттєво збільшує фінансові надходження. Відповідно з початку року ми заплатили 2 мільйони 875 тисяч податків, тільки ПДФО за 5 місяців – 1 мільйон 180 тисяч.  

Із такими податковими відрахуваннями під свою опіку нас не проти взяти Почаївська, Вишнівецька чи Лопушненська громади на значно вигідніших умовах, ніж ми маємо тепер. Але переходити під іншу юрисдикцію з Кременця, де розташовані наша центральна база, якось негарно. Тож попри всі проблеми працюємо над розвитком комбінату і навіть допомагаємо місту. Скажімо, у занедбану дорогу, яка веде до комбінату, ми ініціювали та організували ремонтні роботи, спрямувавши 10 самоскидів щебеню, півтори тонни цементу, не рахуючи піску. Інакше й бути не може, бо до нас приїжджають сотні людей. Ми охоплюємо не тільки Тернопільщину, а й Рівненську, Хмельницьку, Франківську, Чернівецьку, Львівську області. А ще у нас навчаються трактористи із Закарпаття, Сум, Житомира, Херсону, Полтави.  

– Під таку важливу освітньо-економічну справу держава підставляє вам своє фінансове плече?  

– Ми працюємо у структурі АПК і відповідно зверталися за допомогою в обласну військову адміністрацію. Нам виділили 200 тисяч гривень. Розуміючи ситуацію в державі, дякуємо і за це. Але наші масштаби потребують значно більших коштів. Скажімо, для навчання  трактористів різних категорій нам потрібні сучасні трактор, бульдозер, комбайн, навантажувач, а це – мільйонні суми.  І ми їх придбаємо, але не одночасно і для цього шукаємо різні джерела фінансування.  

– Ви назвали 10 областей, представники яких у вас навчаються. У чому ваша унікальність?  

– Передусім наші курси найдешевші, але це ні в якому разі не відображається на якості знань. Не хочу кидати на когось тінь, але наші кадри набагато вигідніші для держави, ніж ті, хто закінчив ПТУ, бо немає гарантії, що отримавши диплом, чимало з них не відправиться за кордон. 
Словом, якби держава бодай частково фінансово підтримала наш комбінат, то ми б реально повернули у її бюджети суми у два-три рази більші.  

– Але ж на чому заробляєте необхідні кошти? 

– Можливо, я скажу річ парадоксальну, але у спілкуванні з членами своєї команди я спочатку запитую  не про роботу, а про те, чому у тебе така мала зарплата? Адже не секрет, що розмір заробітної платні прямо залежить наскільки  продуктивно та дієво той чи інший викладач працює в напрямку забезпечення належного рівня профорієнтаційної роботи серед жителів регіону, молоді, з метою залучення слухачів до підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації. Ми постійно аналізуємо роботу кожного викладача чи майстра, і відповідно застосовуємо стимулювальні та матеріальні заходи заохочення. І ця формула ефективна. Завдяки їй ми маємо змогу не тільки своєчасно виплачувати зарплату, але і спрямовувати платежі до бюджетів всіх рівнів. 

У нас, як я уже казав, кваліфіковані управлінці – заступники директора Юрій Савчук, Ярослав Халевінський, головна бухгалтерка Оксана Бендасюк, методистка Леся Грушицька та інші, які об’єднані в сильну команду, а навчальні програми та методологія відповідають вимогам Міністерства освіти. А це один із незаперечних аргументів того, що нам дозволили готували трактористів за ваучерами  (одноразова грошова допомога держави на здобуття освіти), але для того нам треба було отримати ліцензію Міністерства освіти на перепідготовку. Цього права ми добивалися пів року і таки домоглися.  

Поки що маємо обмежену кількість ваучерів, але ми знову готуємо документи на збільшення ліцензійного обсягу. А це – відповідність матеріальної бази, аж до наявності медпункту, укриття, їдальні та спортзалу.  

Приємно, що значний відсоток трактористів різних профілів, яких готують у всій Україні, навчають у Тернопільському навчально-курсовому комбінаті. І це, ще раз наголошую, не якась формальність. Після закінчення навчання  та успішного складання іспитів, видаємо документ державного зразка про отримання робітничої професії. 

– Нині в Україні йдеться про організацію кваліфікаційних  центрів. Це стосуватиметься вашого комбінату? 

– Досі функціонували лише сервісні центри складання іспитів на водіїв, а тепер, відповідно до Закону про профтехосвіту, плануємо створити такі центри з оцінювання трактористів різних категорій, зокрема, бульдозеристів, екскаваторників, комбайнерів тощо. І ми хочемо один із таких створити на базі нашого комбінату. Тобто складання іспитів буде не у всіх профтехучилищах, а в нашому кваліфікаційному центрі. Він може бути кущовим. Наприклад, північну зону трактористів могли б екзаменувати ми, а в південній зоні, умовно кажучи, цим міг би займатися аналогічний сервісний центр на базі Заліщицького фахового коледжу імені Є. Храпливого. 

– А завершити розмову, мабуть, варто на соціальній складовій, якій ви приділяєте значну увагу… 

- Очевидно, це правда. Ми відремонтували  22 житлові блоки у гуртожитку. Завдяки старанням нашої команди та благодійних організацій, які дали нам побутову  техніку: холодильники, мікрохвильові печі, кілька душових кабін, створено комфортні умови проживання як для наших слухачів, так і кількох десятків внутрішньо переміщених  із зони бойових дій осіб.  

 А пристойний ремонт одного блоку: стеля, стіни, меблі, санвузол, вартує приблизно 240 тисяч гривень. На кожному з поверхів обладнані сучасні кухні, побутові кімнати тощо.  

Місяць тому ми завершили ремонти коридорів. На черзі сходова клітка до гуртожитку. Але на це потрібні великі кошти і майстри, яких тепер катастрофічно бракує.  

Але наша команда крок за кроком робить усе для того, аби нинішні і майбутні випускники здобували відповідні знання, продуктивно працювали на своїх виробництвах і прискорювали довгоочікуваний день перемоги над російськими загарбниками.  

Богдан НОВОСЯДЛИЙ  

На світлинах: директор комбінату Василь Кравець;  у навчальному класі підготовки трактористів-машиністів (зліва направо): заступник директора з навчально виробничої частини Юрій Савчук, старший майстер – Ростислав Довгалюк, майстер виробничого навчання – Михайло Лук’янчук. 
Світлини Василя БАЛЮХА  
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували