Серед цьогорічних лауреатів – людина, чиє ім’я вже давно стало знаком якості в українській книжковій графіці. Це Олег Кіналь – знаний художник, дизайнер, графік і член Національної спілки дизайнерів України. Його відзначили за багаторічну й невтомну популяризацію творчості Богдана Лепкого. Коли ми підійшли привітати митця та запитали, що для нього означає ця нагорода, пан Олег відповів щиро: «Вона особлива. Це одна із перших тернопільських визнань. Нема пророка на своїй землі, каже народна приказка. Ця премія стала гарним поштовхом у моїй подальшій творчій діяльності». 

 
Цікаво, що визнання на «малій батьківщині» прийшло до художника тоді, коли його талант уже давно оцінили у світі. Пан Олег був номінантом престижної премії в Люксембурзі у категорії «Науковий фантаст – найкращий художник у стилі наукової фантастики». Його чекали навіть у Голлівуді, запрошуючи до Лос-Анджелеса на премію «Ілюстратори та письменники майбутнього». Проте війна внесла свої жорсткі корективи, поставивши міжнародні плани на паузу. 

«…Знаєте, як кажуть актори, отримуючи «Оскара»: «Я дякую своїй мамі»... Так ось і я дякую своїй мамі, що мав за честь народитися і зростати на тій самій вулиці, де народився і ріс Богдан Лепкий», – ділиться емоціями художник.  

Виявляється, через три хати від дому, де колись виховувався малий Богдан Лепкий, жила бабуся Олега Кіналя. Хата Лепкого, на жаль, не збереглася, та й творчість його довгий час була під забороною, тож у дитинстві Олег про славетного сусіда майже нічого не знав. 

«Уже пізніше, у дорослому віці, я дізнався про цю величну постать від своєї мами, яка працювала вчителькою української мови та літератури у гімназії. Саме ненька мені багато про це розповідала. «Казка мого життя» – книга, де він описує Бережани, – це та сама вулиця, на якій бігав я рівно в інтервалі сто років», – згадує пан Олег.  

Той, що «одягає» книги в пишні шати 

Нині він сам став тим, хто «одягає» українську літературу в яскраві шати. Коли йдеться про кількість проілюстрованих ним книг, художник лише скромно знизує плечима: «Важко сказати, я їх ніколи не рахував. Сотні…». Його стиль упізнаваний, адже книги, над якими працював Олег Кіналь, завжди першими впадають в око на полицях книгарень. У чому ж секрет майстра? Можливо, у тому, що він відчуває читача.  

«Я мрію намалювати історію України пензлем» 

«Ілюструю  фентезі, детективи, історичні… Але як казав Богдан Лепкий: «Я мрію намалювати історію України пензлем». Йому це вдалося зробити словом, а я намагаюся втілити це в ілюстраціях до історичних романів. Нині завершую ілюструвати книги славного публіциста і письменника Володимира Білінського. Він свого часу заповів, щоб це робив винятково я», – розповідає художник. 

Його роботи викликають істерику  в московських пропагандистів 

Творчість Олега Кіналя – це не лише про красу, а й про боротьбу. Його роботи настільки влучно б’ють у ціль, що викликають істерику в московських пропагандистів. Виявляється, скабєєва та соловйов у своїх ефірах називали тернополянина «злісним ворогом». Художник згадує це з іронією. Все почалося з книги Романа Пономаренка «Українські вікінги», яка розповідає про українських добровольців у лавах дивізії СС «Вікінг» у 1944 році. Цей факт багатьом здавався фантастичним, але для пана Олега він був частиною родинної пам’яті. 

«Я й сам не знав, це мені автор книги розповів, що у тій дивізії служив і мій стрийко, і рідний брат моєї бабці. Це був унікальний випадок, коли на поповнення елітної дивізії скеровували солдатів-слов’ян нарівні з німцями. Я зробив таку обкладинку, де зобразив наполовину вікінга, а наполовину солдата. І ось скабєєва у передачі починає: «Обложка красивая, но этого художника надо наказать...». Книга викликала великий ажіотаж. Згодом мені показують передачу соловйова, де вони демонструють мою марку із Романом Шухевичем. Мого фото вони не знайшли, тому показали кадр, де я разом із міським головою Тернополя у бібліотеці гасив іншу марку – до 150-річчя Богдана Лепкого. Мовляв, знову «нацисти»... Знаєте, для мене найкраща реклама – це коли там кажуть, що я ворог», – сміється художник. 

Серце митця належить серйозній історичній роботі 

Та, як з’ясувалося, серце митця належить серйозній історичній роботі. Особливе місце в його творчості займає співпраця зі знаним публіцистом, істориком Володимиром Білінським. Після їхньої зустрічі у Тернополі на світ з’явилася знаменита графічна серія «Князі і королі України-Русі». Нині це вже понад 32 робіт, які з нетерпінням чекають у Нью-Йорку та Литві.   

«Над цією серією я, напевне, працюватиму все своє життя. Ось так я, як і Лепкий, мрію намалювати історію України пензлем. Я доопрацьовую цю серію, аби все було історично правильним до найдрібніших деталей, адже це дуже важливо для наступних поколінь», – наголошує він. 

Жодне ШІ так не втне! 

Я не могла не запитати художника, який створив сотні обкладинок-бестселерів, чи є майбутнє у паперової книги в епоху тотальної комп’ютеризації. Відповідь пана Олега була рішучою та оптимістичною. Він не боїться конкуренції з новими технологіями, бо вірить у силу людської душі, вкладеної в кожен штрих. «Іноді мені закидають, мовляв, замість Кіналя ШІ малює. Та жодне ШІ так не втне! Все проминальне, а книга, друковане слово – вічні, хто б там що не говорив», – переконаний майстер. На цій теплій і життєствердній ноті ми й завершили розмову. Читайте, друзі, цікавтеся справжнім і популяризуйте своє, бо в нашому мистецтві – наша незламна сила. 

Зоряна ДЕРКАЧ 

 

0

0

0

0

Ви вже відреагували