Цій правді присвятив усе своє життя Григорій Якович Баран-Радошівський, який народився 4 грудня 1930 року на Шумщині у селі Радошівка (звідси й літературне ім’я поета). Тяжкі випробування випали на його долю. Дев’ятнадцятирічного Григорія арештовують більшовицькі посіпаки за «написання антирадянських віршів націоналістичного спрямування» і засуджують до страти. У камері Григорій Баран чекав виконання смертного вироку разом із майбутнім поетом Іваном Гнатюком. Згодом вирок страти юнакам замінили на двадцять п’ять років таборів суворого режиму. Григорій Баран подавав в’язничні мемуари у публіцистичних добірках для обласних часописів – «Під катовим портретом», «Смакуючи нові доноси», «У зв’язку з відміною смертної кари».  

Після заслання Г. Радошівський повернувся в Україну, з великими труднощами здобув вищу освіту. Закінчивши Львівський університет, працював журналістом  у періодичних виданнях Тернопілля, аж поки не зупинив його Зборів. Працюючи у місцевій газеті, Григорій вивчає історію Зборівщини, досліджує Білий Берег – місце Зборівської битви 1649 року і збирає матеріали для майбутнього музею. Зборівщину у своїх віршах Радошівський називає «Козацькою Землею», бо скільки в околицях козацьких могил! Невтомний краєзнавець береться їх упорядковувати. Був серйозний спротив цій його діяльності, – відчув і погрози, і шантаж. Та одержимий бажанням воскресити пам’ять про Зборівську битву і заснувати музей, Григорій відчайдушно стукає в усі владні кабінети і домагається окремого приміщення для історичного музею «Зборівська битва». Таким стає добротна будівля колишнього банку «Україна». Далі – самотужки стягає і пристосовує для експозицій меблі, систематизує зібрані експонати, продовжує пошукову та краєзнавчу роботу. 

 
1990 року за Зборовом край шляху виростає величезний курган із кам’яним хрестом (робота майстра-каменяра Григорія Смереки) – відновлена Козацька могила, яку впродовж століть стирали не раз із лиця землі різні вороги, що думали панувати в Україні.  Організатором відродження пам’ятного місця був, як уже зазначалося, Григорій Баран-Радошівський. А 1995 року офіційно відчинив свої двері створений ним історичний музей «Зборівська битва». Відтоді музей, присвячений видатній події, став візитівкою міста та й усієї Зборівщини. 

Зборівська битва була однією зі знакових подій національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького. У результаті   виникли зміни і на політичній карті Європи. Про це писал у пресі і літературних джерелах тогочасних італійських, французьких, австрійських, англійських, німецьких і голландських видань. Європа зацікавилася козаками, гетьманом Богданом Хмельницьким і Україною. 

Грім козацьких гармат біля Зборова у серпні 1649 року сповістив світові, що нарід український не підкориться своїй важкій долі, що мученицькі палі та шибениці на шляхах не залякали його. Замирення не було. Гетьман Богдан Хмельницький не сидів у наметі біля обложеного Збаража, а виводив полки до нового наступу супроти королівського війська, яке чулося в силі і підходило до річки Стрипи, що розлилася довкола Зборова. 

Памʼять віків зберегла давнє імʼя цього старовинного міста. Нещасною була його доля, бо народилося з попелища, із залишків сплюндрованого татарською ордою поселення Верхостав. Хроніки, літописи найбільше містили відомостей про Зборів ХVII століття. Тоді постала Українська держава під козацькими стягами і Європа читала Пʼєра Шевальє – француза, учасника Зборівської битви, читала про неї і твір його співвітчизника Проспера Меріме, а також кельнського дослідника Адольфа Брахелія. Зважмо хоча б на описи першого з них «Історія війни козаків проти Польщі», в яких ідеться про розтрощене вщент польське військо. 

«Велика козацька війна» поєднала національний і соціальний аспекти в одне ціле. Міжнародний резонанс подій 1648–1654 років, зокрема, й Зборівської битви, був масштабним і довготривалим, тому що ця війна призвела до радикальної зміни становища на сході Європи, тим самим відчутно вплинувши на загальноєвропейську політичну ситуацію.  

Хто ж був рушійною силою цієї славної боротьби, що увінчалася відновленням української державності та народженням козацької республіки? Звичайно, народ України, оскільки провідна сила визвольної війни – запорозьке козацтво – поповнювалося з народних лав.  

Саме про героїку місцевого зборівського люду в боротьбі із гнобителями написав поему «Мальви прийдуть на поклін» Григорій Радошівський. В основі поетичного твору – одна з найвидатніших подій в історії України – Зборівська битва 1649 року.  

Якщо до Зборова приїдете коли 
(в попутній навіть трапиться потребі), 
то в світлих обрисів спитайте про вали, 
про гаті запитайте і про греблі. 
Хоча інакші береги оті, 
Не оминайте їх – пестунок літа. 
До Стрипи-річки, до джерел прийдіть – 
Своє чоло вмивали в них століття. 
Блукав на попелищі Верхостав 
(одтупотіли ханські походеньки), 
легендами і лісом обростав, 
себе і рід вписавши в ті легенди. 
Трухлявіли хрести, іржавів чийсь орел, 
А ратай розправляв над ними плечі, 
На Білім Березі, шукаючи джерел, 
І глини підходящої для печі... 
...Тут гетьман тричі побував, і всі рази 
Празникувала челядь на помості. 
Тоді округу всю, обидва береги 
Скликав Дзвоняр. Палали смолоскипи. 
Відходили полки... А люди берегли 
Багаття празникове біля Стрипи.   

Здається, автор сам був очевидцем тих подій, пережив усе, що трапилося з його героями. До глибини душі залюблений у романтику козацької вольності, поет зумів у віршовій формі сконцентрувати українське єдиномисліє Зборівської битви, що об’єднало народ із козацтвом. Весь текст поеми дихає правдою волі і борні, в яку неможливо не повірити. Живими постають перед нами давні наші земляки.  

Багато людей, перейнявшись пристрасним бажанням митця пробити замулені джерела давнини, долучилося до відновлення слави історичного минулого краю. Однак системної роботи та фінансування, на жаль, не було. Григорій Баран-Радошівський зібрав багато матеріалів про національно-визвольну боротьбу на Зборівщині, з-під його пера вийшло чимало публікацій, які розкривають нові сторінки тих буремних подій ХХ століття.  

Світ побачило кілька його поетичних збірок: «Квіти на постаментах», «Біль перебитого крила», поема «Мальви прийдуть на поклін», «Підпалені присмерки»,  «В гучнім оркестрі завірюх».   

Цьогоріч громадськість краю і передусім його послідовники вшанували 95-ліття від дня народження світлої пам’яті невтомного літератора і краєзнавця, життєвий подвиг якого може служити яскравим прикладом любові до рідного краю та його славної минувшини.  

Леся БІЛИК 
м. Зборів 

 

0

0

0

0

Ви вже відреагували