До цієї корисної справи ентузіасти залучили більш як 1000 науковців і спеціалістів. У розквіті своєї діяльності товариство мало свою поліграфічну базу,  видавало місячники «Сільський господар», «Сад і город», «Український пасічник» і «Хліборобський вишкіл молоді», квартальник «Український агроном» і щорічний календар «Сільський господар». Уже наприкінці своєї успішної діяльності розпочало випускати «Сільськогосподарську енциклопедію». А журнал «Сільський господар» був настільною книгою численних мешканців села.

  
Важливість українських періодичних друкованих видань добре розуміли інтелігенція, духівництво, всі, хто прагнув вільної незалежної України. Скажімо, митрополит Андрей Шептицький уважав українську періодику надзвичайно дієвим інструментом для формування національної свідомості, розвитку культури, науки та захисту інтересів українського народу.  

У процесі діяльності час вимагав усю роботу щодо розвʼязання господарських проблем скоординувати в одному центрі. Тож 1921 року «Просвіта» відмовилася від ведення економічних справ, і «Сільський Господар» перебрав на себе майже усю цю працю. Отже, головним у відбудові повоєнного українського села стало товариство «Сільський господар». 

Розуміючи відсутність реальної фінансової допомоги ззовні, митрополит ініціював створення як господарських шкіл, так і сильних структурних одиниць, які часто прямо підпорядковувалися митрополії. Ще задовго до того часу, а точніше 1891 року, Львівський синод увів для священників правило, за яким суспільно-економічна діяльність стала невід’ємною частиною пастирських обов’язків. Тоді ж відбулося реформування товариства «Просвіта» з акцентом соціально-господарського спрямування. Це мало визначальне значення для поліпшення соціально-економічного становища села та його мешканців, які становили основу населення українського краю.  

У цьому контексті відому працю «Як збудувати рідну хату» Андрея Шептицького слід розуміти як метафоричне прагнення до національного відродження та духовного будівництва українського народу, яке він утілював через підтримку освіти, культури, церкви та створення українських інституцій. Це не книга чи промова митрополита Андрея, а метафоричне висловлювання, яке, ймовірно, походить з його закликів до українців будувати сильну та незалежну державу шляхом розвитку національної свідомості, культури та економіки. 

 На чому ж опреться єдність хати? На національній єдності. Український народ є одним народом, дехто хоче навіть сказати – одним організмом, тому й належить йому стати і суцільним національним витвором. Що ж робить якесь число людей одним народом? Передовсім мова. Всі, що по-українськи говорять або, що вважають українську мову за рідну, становитимуть український народ.     А крилатий вислів митрополита Андрея: «Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою, невтомною працею любіть Україну» підкреслює, що справжня любов до Батьківщини проявляється не в гучних словах чи пафосних деклараціях, а в щоденній, наполегливій праці на благо народу та держави.  

Власне, такою наполегливою працею товариство «Сільський господар» допомагало селянам не тільки грамотно й ефективно вести господарку, а й підносило рівень культури селянина, пробуджувало у ньому національну свідомість, самоповагу і гордість. Доброю підмогою у цій ідеологічно-господарській канві став «Сільський господар» – популярний хліборобський журнал, орган товариства «Сільський господар», який також заснували брати-священники Дуткевичі. Перший номер цього часопису вийшов у світ 1 січня 1926 року. Редакторами «Сільського господаря» були (за чергою) Є. Храпливий, П. Дубрівний, М. Боровський, П. Зелений, Л. Бачинський,  І. Драбатий. 

Наш земляк із Заліщанщини, відомий учений і просвітитель Євген Храпливий, почав редагувати двотижневик «Сільський господар» у січні 1928 року, очоливши видання завдяки своєму вмілому керівництву та прагненню до вдосконалення. Під його керівництвом організація набула широкого розголосу на селі, а також він став редактором перших випусків річника «Календар «Сільський господар» у 1929 та 1930 роках.   

У роки Української незалежності, на початку дев’яностих років минулого століття була короткочасна спроба видавати однойменний часопис у Львові. У 2017 році було відновлено вихід повноформатної газети «Сільський господар» у Тернополі. На базі листівки, яка виходила з 2012 року раз на місяць, засновано щотижневу повноформатну кольорову газету форматом А2 на восьми сторінках. Газета постійно тримає руку на пульсі важливих політичних подій і новітніх технологій в агровиробництві, розповідає про передовий досвід кращих аграріїв Тернопілля і не тільки.  

Уже зі старту редакційний колектив планував охопити велику аудиторію, оскільки до виробництва сільгосппродукції на наших теренах причетні не тільки великі агропідприємства, фермери, а й власники присадибних ділянок, дачники, всі, хто цікавиться  роботою і життям у селі, сучасними тенденціями земельного й аграрного ринку.  

Для творців новітньої версії «Сільського господаря», до витоків якої були причетні автор цих рядків, громадський активіст Геннадій Яворський і журналістка Ганна Макух, особливою гордістю є те, що своєю вступною статтею часопис благословив у світ патріарх українського парламентаризму і знаний науковець, Герой України, світлої пам’яті Ігор Рафаїлович Юхновський. 

Нині з приємністю згадуємо й інші цікаві події газетного літопису. Коли видання набирало популярності, до редакції завітала молода журналістка Вікторія Маньовська. Як особливу реліквію, вона подарувала нам підшивки «Сільського господаря» за 1928–1930 роки, які належали її прадіду – Миколі Трачу, колишньому писареві Народного дому, активному чортківському просвітянину.     

2018 року на Тернопільщині перебувала група французьких аграріїв, які передавали місцевим аграріям і власникам селянських господарств досвід біодинамічного землеробства. Тоді ж французькі гості Жан Франсуа Бертело і Марін Богданьок завітали у редакцію «Сільського господаря». 

Пан Бертело – людина особлива навіть за французькими мірками. Обробляючи лише 40 гектарів землі на власній фермі, він володіє найбільшою у Європі колекцією давніх сортів зернових культур, обраний віцепрезидентом асоціації зі збереження насіннєвого різноманіття Франції. А ще визнаний «алхімік» хлібопечення, бо його вироби за старовинними рецептами мають неабияку популярність і збут на батьківщині. Друга наша гостя виявилася француженкою українського походження, рід якої походить із Чернігівщини. Вона навчалася в Українській і Французькій аграрних академіях, і стала координаторкою Французької біодинамічної асоціації з фермерських досліджень і навчання. Розмова, яка невимушено зав’язалась у редакції, почалась зі старожитностей. А все тому, що гості відразу звернули увагу на підшивки «Сільського господаря» ще за 20-ті роки минулого століття. Треба було бачити, з яким захопленням вони розглядали світлини із зображенням знарядь праці на землі 100 років тому у галицьких селах. Перефотографовували цілі сторінки, запитували, чи є електронна версія цих друкованих раритетів. – Побачене, – тоді сказав пан Жан, – повернуло мене в роки дитинства на фермі свого діда.  

Він розповів, що у Франції дедалі більше фермерів відмовляються від класичного землеробства і переходять на органічне, яке менше забруднює навколишнє середовище. 

 
Принагідно варто сказати, що редакцію «Сільського господаря» з цікавістю відвідували журналісти німецького видання «Більд», провідні польські поліграфісти, есперантисти з Канади і Пакистану, письменники і громадські активісти з Естонії, Угорщини, Чехії, головні редактори друкованих ЗМІ із Харкова, Запоріжжя, Полтави, Черкас, Вінниці…  

За роки активної творчої праці креативна журналістська команда Всеукраїнської громадсько-політичної газети «Сільський господар» стала лідером серед періодичних видань Тернопільщини і з 2024 року входить до рейтингу найтиражніших газет усієї України. 

Високі стандарти вітчизняної преси у «Сільському господарі» нині реалізують усі члени дружнього колективу, у складі якого три заслужені журналісти України, чотири володарі почесної відзнаки «Золоте перо української журналістики» і п’ять колишніх головних редакторів провідних засобів масової інформації Тернопільщини. Редакція має трьох власних кореспондентів у Сполучених Штатах Америки, країнах Європи і окремо у Швейцарії. З цим популярним часописом співпрацюють понад двісті позаштатних авторів.  

Лише останніми трьома роками невеликий редакційний колектив створив і успішно розвиває фейсбук-сторінку «Сільський господар» і однойменний сайт, які здобувають популярність як в Україні, так і в інших державах світу, де живуть і працюють наші земляки.  

Серед знакових справ редколегії також створення виставки-музею преси, на якій зібрано понад 400 газет і журналів, окремі екземпляри з яких датовані початком минулого століття. Про відкриття цієї виставки повідомили понад тридцять медіа, зокрема, американська газета «Свобода» і канадійська – «Міст». До речі, редакційний колектив уже зібрав понад 1200 найменувань газет і журналів з усіх регіонів України і понад 30 держав світу, тож експозиція виставки-музею згодом розширюватиметься. 

І про головне, наш «Сільський господар» по праву вважає себе спадкоємцем однойменного часопису, який започатковано у Львові 1 січня 1926 року. Його ідеї просвітництва, поширення новітніх досягнень хліборобської науки нинішній колектив ревно підтримує, продовжує, пропагує і розвиває. Тож закономірно у паспорті заснування газети задекларована саме ця дата, яка зобов’язує і надихає колектив редакції ще вагомішими творчими здобутками продовжувати естафету своїх славних попередників. 

Богдан НОВОСЯДЛИЙ, 
головний редактор Всеукраїнської громадсько-політичної газети «Сільський господар» з 2017 року,  
заслужений журналіст України 




 

0

0

0

0

Ви вже відреагували