Однією з перших вагомих перемог над московитами є розгром 50-тисячного війська владимиро-суздальців на чолі з андрієм «боголюбським» 19 грудня 1173 року біля Вишгорода. Тоді вдруге (через 4 роки) суздальський князь хотів зруйнувати нашу столицю. Проте «хотєлок» виявилося замало… Українські війська під командуванням Мстислава Ростиславовича та луцького князя Ярослава Ізяславовича завдали нищівної поразки ворожій армії, змусивши її втікати з великими втратами. 

Важливою нашою перемогою була і битва під Оршею (тепер територія білорусі) 8 вересня 1514 року, в якій об’єднане 25-тисячне українсько-литовсько-польсько-білоруське військо під командуванням Костянтина Острозького розгромило 80-тисячне московське військо. Після цього розгрому фактично до сумнозвісної Переяславської ради московити боялися зазіхати на нашу землю. 

Звитягою української зброї був похід гетьмана Петра Сагайдачного на московщину 1618 року. Тоді українське військо налічувало 20 тисяч воїнів, польське – 11 тисяч. По дорозі на москву Сагайдачний під коломною розгромив основні московські сили, що дало змогу майже без спротиву підійти під самі мури кремля. Штурм було призначено на ніч із 11 на 12 жовтня 1618 року, але він так і не відбувся. Найвірогідніше, Сагайдачний не хотів зміцнення Польщі, бо якраз королевич Владислав розпочав переговори з московитами. 

29 червня 1659 року гетьман Іван Виговський розгромив під Конотопом 150-тисячне московське військо. Тоді було вбито 40 тисяч і взято в полон понад 15 тисяч москалів. «У жалобному одязі вийшов цар олексій михайлович до народу і жах напав на москву… Ніколи вже після цього московський цар не мав змоги вивести в поле такого сильного ополчення», – писав про події літа 1659 року історик Сергій Соловйов. На жаль, виграна битва не привела до перемоги, бо спровокований агентами москви кошовий отаман Іван Сірко із запорожцями напав на Крим, що змусило татар залишити табір Виговського. 

Конотопська битва на століття продовжила існування Гетьманщини і дала змогу українцям виграти ще не одну битву над московитами. Скажімо, нашою перемогою завершилася так звана Прутська битва 1711 року, в якій козацьке військо Пилипа Орлика спільно з союзниками завдали нищівної поразки московії. Вона на чверть століття зупинила загарбницьку діяльність північної держави на південному напрямку. Але ця поразка мала би ще вагоміші наслідки, якби московитам не вдалося підкупити османського візира… 

Словом, московія не є непереможною, неприступною фортецею. Вона багато разів зазнавала поразок, «горіла й оплакувала» своїх убитих, її багато разів захоплювали. І часто причиною московитських сліз і жахів ставало доблесне українське військо. Газета «Сільський господар» задумала серію публікацій відомого тернопільського історика Павла Сливки про переможні битви українських воїнів у протистоянні з московським агресором, про героїчні звитяги наших лицарів, ганьбу зарозумілих кремлівських правителів, запроданство і зрадництво та про те, що українцям завжди варто покладатися на власні збройні сили і прагнути до національної єдності. Лише так ми перемагали і надалі зможемо побороти будь-якого ворога…

 Публікації чекайте згодом. 

Тарас ВАСИЛІВ

0

0

0

0

Ви вже відреагували