Території незалежних держав не завжди збігаються з територіями розселення народу, який дав назву державі і становить більшість її жителів. Коли Україна в 1991 році відновила свою самостійність, не всі етнічні українські землі увійшли до її складу, а залишилися за межами держави.  

Територія нашої держави носила різні назви, та найвідомішими в минулому були Скіфія та Русь. Останній приписують і скандинавське походження, і фінське та шведське, звідки начебто відбувалася міграція на територію сучасної України. Згідно зі словʼянським походженням, «русь» означає «русий», «світловолосий». Саме така риса була характерною для більшості людей, які населяли цю територію. У сирійській хроніці VI століття етнонімом «hrus» описують одне з племен у Північному Причорноморʼї. До того ж, на Наддніпрянщині є річка Рось із притоками Роська та Росава. Така ж річка була і на Чернігівщині. 

За ще однією з версій назва «Русь» з’явилася в середині VI століття і, найімовірніше, походить від назви сарматського племені «роксолан». «Рокс» іранською означає «сяючий», «білий», «світлий». І українська історіографія має загалом консенсус щодо сарматського походження назви нашої держави. 

Так чи інакше, Українська держава бере свій початок із часів Руси. Документально підтверджено існування нашої держави у «Повісті минулих літ», де зафіксовано: «В літо 6360 (852 рік від Різдва Христового), коли почав царювати Михайло, почала прозиватись Руська земля». Також повідомлено, що Русь ішла походом на Царгород. Із Грецького літопису стає відомо, що Русь здійснила військовий похід на Візантію, сильну на той час державу, і для організації такої військової кампанії недостатньо було сміливих воїнів і бажання. Їх мали об’єднувати державницькі інтереси. Зрештою, державні структури не можуть існувати без мови, писемності, літочислення. Все це на той час було на Русі. 

Тобто «Повість минулих літ» дає зрозуміти, що у східних слов’ян до приходу варягів уже існувала держава, бо варяг Рюрик почав князювати в Новгороді у 862 році. Беручи за відлік цю зафіксовану дату, цього року українській державності мало б виповнитися 1163 роки. Та українська влада взяла за відлік не 852 рік, а 988 – День хрещення Руси-України, в такий спосіб обікравши нашу державність на 136 років. Справді, 24 серпня 2021 року Президент України Володимир Зеленський підписав указ, яким було запроваджено щорічне відзначення Дня Української Державності 28 липня, у день Хрещення Київської Руси-України. Але ж до 988 року на Русі існувала держава, з її законами, традиціями, культурою… 

Зрештою, якщо власну історію «дозволяє» собі обкрадати своє ж керівництво, то що вже казати про ворогів. І московити не пропускали жодної такої нагоди. Після розпаду Київської Русі вони спочатку привласнили собі нашу назву. Діяли обережно та підступно. Коли резиденцію митрополита Київського перенесли до Володимира-на Клязьмі, територію Русі розділили. Київське та Галицько-Волинське князівства стали називати по-грецьки – «Мікра Русь» («Мала Русь» – тобто старша, основна, давніша), а Залісся й Новгород – «Мегале Русь» («Велика Русь» – «Русь» пізніша, похідна, новостворена). Згодом ці назви із релігійних поширилися на політичне та світське життя.  

А саме поняття держави росія з’явилося під час Північної війни. Після кривавого розгрому Батурина і поразки шведсько-українського війська під Полтавою, цар московський у 1713 році запровадив називати московщину росією, а в 1721 році назвав російською й імперію, хоча в Європі ще довго вживали назву московщина. Французький сенатор К. Делямар у 1869 році писав: «Історія не повинна забувати, що до петра І той народ, який ми нині звемо руським, звався московитами, а їхня земля – московією».

Словом, спочатку у нас вкрали назву, крадуть історію, применшують значення нашої держави. До речі, що стосується назви Україна, то такі дослідження здавна привертали увагу вчених, але однозначного пояснення досі немає. Московити повʼязували її зі словами край – «найвіддаленіша від центру частина території, околиця», у (біля) краю, тобто «погранична територія». Інші дослідники – з іменниками край, країна у значенні «рідний край, своя країна, рідна земля; земля, населена своїм народом». І, нарешті, ще один погляд, за яким назва Україна походить від дієслова украяти (відрізати), тобто первісне значення цієї назви – «шматок землі, украяний від цілого, який згодом сам став цілим (окремою країною)». 

Історично, термін «Україна» вперше зʼявляється в Іпатіївському літописі 1187 року, де згадується смерть переяславського князя Володимира Глібовича, і за ним плакали «не лише переяславці, але й уся  Оукраина». Це слово згадується і в літописах за 1189 та 1213 роки. За тими ж джерелами наша столиця Київ у ІХ–ХІІІ століттях сприймалася розвинутішою та багатшою за Париж і Лондон, мала культурні та військові зв’язки з усім світом, а держава Україна була на той час найбільшою в Європі. 

А що ж московія? Як зазначає літопис ХІ століття, у басейні Верхньої Оки та Верхнього Дону жило плем’я голядь. Це були дикуни: не мали жодних законів, моралі, жили в землянках, їли сире мʼясо і не займалися землеробством. Російський історик та археолог А. Спіцин у книзі «Володимирівські кургани» зазначав, що до Х століття на московщині не знайдено жодної слов’янської могили. На цій території більшість географічних назв – фінські. І навіть москва фінською означає «каламутна вода». Територія сучасної росії в Х–ХІІІ століттях була провінцією Русі, відділеною непрохідними масивами лісів і боліт. Цю далеку територію називали Заліссям. Князь Святослав Хоробрий підкорив угро-фінські племена Залісся і так вони опинилися у Руській державі. Київський митрополит після прийняття християнства висилав у Залісся місіонерів навертати місцеві племена у християнську віру. 

Правити великою країною з Києва було нелегко, тому її поділили на уділи між синами князя. Але згодом, використовуючи послаблення центральної влади, удільні князі почали ворогувати з Києвом. А ростово-суздальський князь, онук Володимира Мономаха – Андрій, прозваний «боголюбським», у березні 1169 року так зруйнував Київ, що літописець писав: «Суздальці так зруйнували Київ, що татари не мали вже що руйнувати 1240 року». 
Московські історики не визнають нищення Києва, а приписують це татарам. Але факти говорять самі за себе. Разом із сотнею великих возів ювелірних виробів із золота і срібла, прикрашених коштовним камінням, воїни «боголюбського» вкрали цінну ікону Богородиці, привезену з Констатинополя. За переказами, її малював сам апостол Лука. Нині цю вкрадену ікону вважають найбільшою святинею рпц. 

Андрій «боголюбський» і суздальці зруйнували Київ, аби позбутися політичного конкурента, оскільки мали намір створити свою державу. Це був відвертий і демонстративний розрив із Руссю-Україною. Російський історик В. Ключевський називає факт опустошення Києва початком народження московської держави. 

А от що стосується її столиці москви, то жителі боліт і тут не можуть обійтися без брехні. Російська псевдонаука приписує заснування москви синові Володимира Мономаха юрію долгорукому в 1147 році. Цю дату утвердив і сталін, аби 1947 року гучно відсвяткувати 800-річчя столиці. Але історик і дослідник Володимир Білінський доводить: москву 1272 року заснував хан Золотої Орди Манглі Тимур – онук Батия. І на відміну від українських князів, московити відразу визнали владу хана. За даними того ж історика В. Ключевського, в XVI–XVIII століттях 57 відсотків московської еліти мали татарське походження. Вони і нині при владі в московії, а тому й досі мріють про ідею Чінгіс Хана загарбати світ.  

Зрештою, навіть вихованці цієї системи інколи дозволяють собі не мовчати, а говорити правду. Російський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури за твір «Архіпелаг ГУЛАГ», українець по матері Олександр Солженіцин писав: «Немає в цьому світі дріб’язковішої, наволочнішої та хамовитішої особи, ніж кацап. Народжений у нацистській країні, вигодуваний пропагандою нацизму – цей виродок ніколи не стане людиною. Його країна здатна лише загрожувати, знищувати і вбивати… Воістину кацапи – звірі, люті, кровожерливі, але… смертні»… 

Чи ж не стикаємося з ними нині? І ще більше переконуємося: українці не мають нічого спільного з московитами – ні історично, ні ментально, ні територіально… 

Павло СЛИВКА, історик  


 

0

0

0

0

Ви вже відреагували