Про ці та інші аспекти знецінення поговоримо з психологинею, членкинею Української асоціації гештальт-терапевтів України (НАГТУ) Любов’ю Медвідь.

– Медики вважають, що людина, яка дає подібні коментарі, вважатиме себе особою мудрою, раціональною, уважною до деталей і здатною до критичного мислення. Мозок критикана, що отримав підкріплення власних уявлень про світ, отримує ендорфіни задоволення. Мабуть, цей механізм сформувався давно?

– Ми так довго жили в тоталітарному середовищі, де насильство було звичним і толерувалося. Критикоюпросякнуто все. Кожен вважає, що він має право критикувати людину, незалежно від того, в яких вони стосунках, і чи їй це треба, чи ні. Радянська дійсність знецінила людину дуже сильно. Будь-які прояви індивідуальності вводилися в ранг неетичностей. Слава Богу, Україна рухається до гуманізму.

Знецінення – один із видів тихого психологічного насильства. Коли вас знецінюють, це видно навіть на тілесному рівні: з’являються мʼязові затиски, вегетосудинна реакція, змінюється міміка. Спостерігаємо образу, гнів, злість, тривогу, страх. Особливо страх втратити стосунки, навіть якийсь сором за себе, що не відповідаю комусь/чомусь. Люди, яким підірвали самооцінку знеціненням, не беруться  навіть за посильні їм справи і живуть не так, як могли б жити.

– «Зменшуючи» нас шляхом знецінення, хтось вивищується у власних очах та оточення. Знецінення таких знеболює?

– Знецінювач навіює вам, що ви непридатні для самостійного життя. Часто це усвідомлена маніпуляція. Партнер-знецінювач робить це для того, щоб ви від нього нікуди не поділися. От, наприклад, жінка творча, інтлектуальна, успішна в своєму середовищі, але її критикують, бо вона «погана господиня» – не сапає город, не закручує огірки. Вона не вписується в певні стереотипи. Тоді вибери собі гарну господиню, а не бізнес-вумен… Або жінка щаслива в сім’ї, її любить чоловік: «Ти нереалізована! Він тебе покине».

А є інші, які беруть образ життя з якихось інших рівнів: з глянцю, інтернету, де такі самі люди, але «наганяють» на себе видимість щасливого щастя, яке легко втримується у трьоххвилинному відео, тікточно- інстаграмному рівні. В деяких є навіть інстаграмні куточки, де один кут в хаті прибраний, в ньому стоїть дороге крісло, пальма і звідки він повідає світу про той успіх – штучно тягнучись до того рівня життя, до якого не доріс своєю віртуальною особистістю. Ця зверхня позиція теж веде до знецінювання. 

Людям, які намагаються знецінювати інших, також потрібна допомога. Адже вони почуваються самотніми, не отримують уваги та визнання інших і тому починають порівнювати щось не дуже суттєве. Знецінення частково знеболює, але вбиває духовний ріст і будь-які зміни.

– Що руйнівніше: знецінення самого себе чи вплив на нас інших? 

– Скільки разів ви відмовлялися від цікавих пропозицій, бо відчували невпевненість у власних силах? Якщо частенько – вам потрібно попрацювати над самооцінкою. Автознецінення: коли людина знецінює свою особистість, досягнення. Життя економваріанту. Прислуговування. Такі люди виглядають хорошими, зручними, їх за це хвалять. Поступово в них накопичується злість, яка може виливатися в якісь хвороби, психосоматику. Бажання бути корисним і страх, що тебе знецінять, якщо ти таким не будеш. Тоді вмикається взаємна маніпуляція, люди починають таких знецінювати, щоб отримати бажану поведінку. Тут важливо отримати психологічну допомогу. 

Це може тягнутися з дитинства, навіть поколіннями. Такі люди постійно економлять на собі, вони не дозволяють собі якісного відпочинку, висловлювати свою позицію, залежні від чужої думки. «Є хороша ідея, але хто я така, щоб це говорити?» Страждає сімʼя, справа, адже мама, яка на всьому економить, підсвідомо дає не дуже хороший приклад дітям: ви їжте, їжте, а я – що залишилось. Дочка автоматично цю модель повторюватиме. 

– Я півжиття на «дякую» звично відповідала «немає за що». Це знецінення?

– Так. У соціумі ідеологія знецінення досить сильна. Ви транслювали: те, що я зробила для вас – неважливе. Не важливий ні мій час, ні мої власні справи, ні мій талант. Суспільство переконує: треба бути скромним, не можна вип’ячувати свої досягнення, будь таким як всі. 

Людина егоїстична – це теж ярлик. Здебільшого, ті, хто ліпить такі ярлики, є самі егоїстами, і коли їх власні бажання інші не хочуть виконувати – відразу так реагують. Для них власне життя, власні справи мають цінність, а коли не вдається експлуатувати інших, кажуть: ти егоїст. Є звісно, і нарцистичний розлад особистості, і психопатія, але це вже психіатричні порушення.

– Зрозуміла, що турбота про почуття іншої людини – це турбота і про себе. Замість «Чому я? Чому зі мною?» вчуся ставити собі запитання: «Що я можу навчитися з цієї ситуації?» 

– Ми зачиняємо наш дім і ставимо на сигналізацію авто, встановлюємо пароль на телефон та кредитну картку, оберігаючи своє. Але часто ми забуваємо оберігати наші особистісні кордони. Деякі навіть не помічають свого тиску на інших людей: а що я таке сказав? Чому ти ображаєшся? Варто подивитися на власну поведінку: чи потрібно мені критикувати цю людину? Давати їй поради, які не просять. Якщо ви не професіонал в цій галузі й у вас не попросили поради – залиште їх при собі. 

– Які поради для віднайдення впевненості від Любові Медвідь?

– Оточуйте себе людьми, які вміють підтримувати. Тепер у всіх настільки розбалансована психіка, стільки горя, травм, проблем, що рвуться навіть міцні стосунки. Формуйте для себе підтримувальне середовище і вчіться підтримувати інших. Якщо ви не можете вийти із травмувальних стосунків – вчіться правильно обирати дистанцію. 

Зоряна ЗАМКОВА

0

0

0

0

Ви вже відреагували