- Навесні ночі були холодними і навіть вдень не відчувалося потрібного тепла. Кукурудза і соняшник дуже відстали у рості. Вже маємо літо, закінчується червень, а тепла не видно. Раніше в такий час хлопчаки бігали до річки, ставка, купалися. А зараз немає такої можливості, бо холодно. 

- Зміни клімату не завадили Вам на відмінно провести посівну? 

- Якщо відверто, то в нас не було жодних проблем. Ми посіяли цього року ярого ячменю десь 130 га, кукурудзи – приблизно 600, у тому числі 100 га на силос, цукрового буряка – 110, соняшнику – 330, десь до 50 га гречки, зеленого гороху – 120. Ще сої маємо 100 гектарів. У нас було стільки ж жита на корм. Скосили його у травні, внесли органіку, виорали і посіяли сою. І вона дуже добре зійшла. Словом, сіємо майже все, у тому числі й багаторічні трави. І посівна пройшла організовано, бо маємо достатньо сучасної техніки та досвідчених механізаторів. Тому все посіяли вчасно, вже навіть провели догляд за посівами.  

- Бориславе Микитовичу, а є якісь зміни в посівах, порівняно з минулим роком?  

- Серйозних нема. Ми не шукаємо миттєвої вигоди, бо в такому разі можна або виграти, або програти. А ми звикли свої прибутки планувати. Ось і цього року види на урожай дуже непогані, ще дав би Бог зібрати, бо ніхто не застрахований від негоди. Та поки що така напасть минала. Правда, на одному полі град трохи побив соняшник, але в загальному нема чого гнівити Господа. Тільки б нарешті настав мир, бо людям дуже важко психологічно переживати війну, переварювати інформацію про обстріли, обмін тілами загиблих, зустрічати на щиті українських воїнів, а особливо, коли це стосується наших земляків. Про закінчення війни, про перемогу потрібно щодень молитися і обов’язково допомагати Збройним Силам. Бо їм найважче… І ми намагаємося допомагати. І армії, і нашим землякам–воїнам, їхнім родинам. Недавно у с. Котюжини привезли Юрія Шведа, 40 років, ще навіть не був одруженим. А кілька днів тому допомагали громаді робити дорогу до могили загиблого воїна в селі Кривчики. Це сусіднє село і туди на щиті назавжди повернувся молодий хлопець (23 роки) Петро Луцик… Хай Господь дає родинам сили пережити гіркий біль втрати. Часом думаю собі як та незалежність, воля дорого коштують. І я не знаю, що б я зараз віддав, аби настав мир, аби Україна перемогла. А віддав би багато чого! І більшість наших селян думають так само. Бо я знаю настрої людей. 

- А скільки хлопців із Великих Вікнин воює? 

- Та десь поза 60 чоловік. Часом спілкуюся з тими, хто приходить у відпустку… Про різне розповідають. Скажу одне: в армії, особливо під час війни, має бути ідеальний порядок, дисципліна, на яких повинна  триматися армія, повага до воїнів, які щодня ризикують життям…  

- Так... У зв’язку з мобілізацією в «Славутичі» працівників вистачає? 

- І кадрів, і техніки. Відповідно, всі механізатори заброньовані. Ще маємо на фермах велику рогату худобу, свиней, але там в основному працюють жінки і їх бронювати не потрібно. Що стосується техніки, то послуговуємося чотирма комбайнами Claas, стільки ж John Deere… А днями до нашого господарства доставили з Німеччини новенького Claas Lexion 8900 - це найновіша техніка і на західній Україні такого комбайна ще немає.  

- То кілька тижнів тому Ви їздили до Німеччини саме за ним? 

- Бачите, минулого року жнива були складними через погодні умови: ночі холодні, а зранку роса тримається до 11-12 години. І комбайни починали молотити пізно, перше зерно надходило на тік десь 0 12, а то й 13-ій годині. Тому ми вирішили придбати хорошого комбайна. Claas Lexion 8900 може заходити і на вологий лан але його переваги ще й у тому, що він дуже оперативний і продуктивний: жатка - 12,3 метра, потужність – 790 кінських сил, бункер уміщає понад 17 тонн зерна… 

- І в скільки обійшовся? 

- Приблизно у 700 тис. євро. Мені дехто каже, що за такі гроші я міг би наймати комбайни п’ять років і не знати проблем. Але проблеми таки були б. Бо якщо мені сьогодні потрібен комбайн, то я його вже маю. І не чекаю, поки сусід змолотить своє поле, аж тоді поїде на моє. А якщо задощить? І втратимо урожай? А потрібно не сподіватися на когось, а думати про свою перспективу. Придбаний комбайн потужний і я ним дуже задоволений. 

- Якщо вже зайшла мова про перспективу, то які культури давали минулого року найбільші прибутки? Цукровий буряк, соя?.. 

- Найрентабельнішими були кукурудзу та соняшник. Собівартість посіву одного гектара цукрових буряків – 95-96 тисяч. А цукор донедавна був по 25 гривень за кілограм. І прибутки для аграрія виходять мізерними. І все ж ми не зменшили, а трохи збільшили посіви цукристих. Сподіваємося на кращу цінову ситуацію. Соя справді давала хороший результат. Але ми її майже не сіяли, а займалися вирощуванням зеленого горошку. Бо маємо хороші бізнесові стосунки з поляками і веземо зелений горошок туди. З країнами Європейського Союзу потрібно шукати шляхи взаємоіснування, бути хитрішими, не заважати один одному, а сприяти, взаємодоповнювати. Наприклад, якщо поляки не пропускають до себе української пщениці, ячменю, кукурудзи, то зелений горошок беруть із задоволенням. Скажімо, минулого року за такий товар нам платили 555 євро за тонну. Ми своїми фурами возили продукцію в Польщу і це було дуже вигідно. Тому цього року теж збільшили посіви гороху. 

- Пригадую, раніше Ви їздили в Румунію домовлятися про шляхи транспортування пшениці… 

- Так, через Румунію возили в Болгарію пшеницю, кукурудзу, соняшник… І навіть ріпак. Але це було раніше. А минулого року реалізувати продукцію цим шляхом стало не вигідно. До того ж ціни в Україні так виросли, що з’явився сенс продавати вирощене на внутрішньому ринку. Тобто, 2024-25 маркетингового року ціни зросли суттєво і в нашому господарстві за минулий рік немає жодної культури, яка б виявилася збитковою. Ні одної… Хоча наше господарство не маленьке. Загалом обробляємо 2500 гектарів землі у Великих та Малих Вікнинах, Котюжинах, Піщатинцях і Підгайцях на Шумщині… Професійно займаємося і тваринництвом: виробництвом якісного молока, відгодівлею бичків. Відповідно, частина врожаю йде на корм худобі. Нещодавно відправили на експорт у Туреччину бичків середньою вагою поза 5 цнт і нам платять за такий товар по 100 грн за кілограм живої ваги. Я вважаю таку ціну хорошою… 

- Бориславе Микитовичу, 19 червня – День фермера. Що б Ви побажали своїм колегам з нагоди свята? 

У першу чергу, і це найосновніше – миру та перемоги. А задля цього всіма силами і засобами мусимо допомагати Збройним силам України. Щоб вони мали чим боронити Україну від ворога, знищувати агресора та звільняти нашу родючу землю від зазіхань окупантів. Також хочеться низько вклонитися та щиро подякувати українським воїнам, що маємо можливість сіяти і збирати врожаї, працювати на землі, спокійніше спати, продуктивніше трудитися і бачити як  піднімається поранений дух наших людей. Також для фермерів дуже важливо дочекатися гарної погоди на жнива, високих урожаїв та доброго здоров’я… 

Василь ТОМИН 

Світлина Ярослава СТАРЕПРАВА 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували