День перший 

Катя натягнула джинси з дев’ятого класу. Вдягла, застебнула і надула губи. Я обережно нагадав, що й п’ять років тому це вдавалося лише лежачи.Отримав по вухах. За що – досі не збагну. 

День другий 

Дружина викинула з холодильника все смачне  коту. Мурзик наївся до круглих форм і з обуренням дивився на рис. Ми їли його теж. Ну принаймні гадали, що то був рис. 

День третій 

На роботу мчав, наче на побачення – мріяв про обід. Колеги питають: «Тебе вдома годують?». Увечері тесть зажадав мʼяса. Катя принесла морквяне рагу. Святково. 

День четвертий 

Мурзик проситься на вулицю. І явно не до киць. Хоче втекти з дому, де навіть на нього діє дієта. 

День п’ятий 

Теща – герой. Пронесла в дім торбинку з цукерками. Я ледь не розплакався над бутербродом із нутелою. «Дякую, мамо», – прошепотів я як на сповіді. 

День шостий 

Тесть з’їв салат із селери, театрально зітхнув і мовив: «Ситий». Його треба в театр. Я пояснював Каті, що чоловіку потрібне мʼясо. Вона: «І що ти ним піднімаєш – штангу чи пульт?». 

День сьомий 

Пʼятниця. Мріяв про пиво, сосиски і картопельку. Але  «Коханий, не забудь: привезуть пралку». На вході теща всунула мені в руку бутерброд із салом. Я знову прошепотів: «Спасибі, мамо». Не уявляю, де вона його ховала. 

День восьмий 

Кіт знайшов тещину заначку. Гриз сало, шипів. Я боявся підійти. Теща пішла до подруги, а тесть покликав у лазню, в кафе. Ми повернулися ситі. Катя – зла на ваги. 

День дев’ятий 

Прийшла подруга з тортом і пляшкою. Але допустила фатальну помилку: «Ти, здається, схудла». І все – Катя знову тягне на себе джинси. 

День десятий 

Катя застібнула ті самі джинси. Стоячи. Хоча наче не схудла ні на грам. Батьки переглядаються. І тут мене осінило: дякуємо тещі, її золотим рукам і старій швейній машинці. 

Катя щаслива, з тортом на колінах. А я люблю її – не за сантиметри, а просто так. 

P.S. Джинси я сховав. Де – знає лише Мурзик. А він – на моєму боці.  

 

0

0

0

0

Ви вже відреагували