– Степане, попри захоплення квітами, яке переросло у бізнес, ти публікуєш у фейсбуці фотозвіти про ще одне хобі – тихе полювання. Це з дитинства? І хто тебе «підсадив» на це?  

–  Ні, в дитинстві я гриби збирав дуже мало. По-справжньому  захопився тихим полюванням приблизно 15 років тому. Тоді у мене була сидяча робота, у вільний час я старався побільше рухатися, тож вирішив ходити в ліс по гриби. І мені почав приносити велике задоволення сам процес пошуку та збирання грибів.  

– Можна стверджувати, що про гриби ти знаєш усе? І ліси Бучаччини добре вивчив? Які гриби тут водяться, чи є екзотичні?  

– Світ грибів настільки різноманітний, що все знати про них неможливо. За ці роки непогано вивчив не тільки ліси Бучаччини, але і колишнього Монастириського району. Видів грибів у нас дуже багато, зустрічаються і екзотичні, і рідкісні, занесені в Червону Книгу.  

– На ринку часто продають білі гриби «з Ліщанців», «з Соколова»… Там справді найкращі грибні місця?  

– Так, в нашому районі справді найкращі місця білих грибів у лісах  поблизу Ліщанців і Сороки. В Соколові теж їх багато.  

– Яким був твій найбільший «улов»? Які найрідкісніші гриби тобі траплялися?  

– Найбільше я приносив за день майже 200 білих грибів. Серед рідкісних, занесених в Червону Книгу, трапляється боровик бронзовий і трутовик зонтичний, який в народі називають бараняча голова. Я їх не збираю, адже це заборонено, але така знахідка сама собою приносить задоволення. Не хочу хвалитися, але мої фотозвіти в фейсбуці про ці рідкісні гриби вчені-мікологи використовують у своїх роботах, і я вже бачив інформацію про власні знахідки в наукових статтях і книгах.  

– Заготовляєш гриби суто для себе чи й на продаж?

– Для мене збирання грибів – це просто хобі, не ставлю собі за мету заробляти на цьому гроші. Але приношу білих грибів так багато, в середньому 1000 штук за сезон, що їх просто неможливо переїсти. Тому частину  роздаю друзям, а решту – продаю.  

– Кажуть, що їсти можна всі гриби, навіть отруйні, головне знати, як їх приготувати.  Це так? 

– Не зовсім. Всі гриби діляться на три групи: їстівні, умовно їстівні і отруйні. Їстівні отрути не мають і їх можна їсти навіть сирими. Умовно їстівні містять отруту, але якщо  правильно приготувати,  їх можна їсти, багато з них навіть дуже смачні. А отруйні гриби їсти не можна – як би їх не готував, вони залишаться отруйними.  

– Але є лікувальні настоянки з отруйних грибів. Кажуть, ними лікують навіть тяжкі захворювання… 

– Так, є отруйні гриби, які мають лікувальні властивості, але я цим не займаюся.  

– Ще кажуть, що справжні грибники – самітники, вони ніколи  не йдуть до лісу з кимось у компанії і ніколи не діляться з сусідами грибними місцями… 

– Про всіх грибників не скажу, але я належу саме до таких. І річ не в тім, що  не хочу комусь показати свої грибні місця. Я йду в ліс відпочити. Тільки-но  починають траплятися гриби,  забуваю про всі свої життєві проблеми й негаразди і просто насолоджуюся процесом. Найкраще це робити на самоті.  

– Ти збираєш гриби в одних і тих самих місцях чи шукаєш нові?  

– Мені нецікаво постійно ходити  одними і тими самими місцями, навіть якщо там є багато грибів. Кожного сезону я стараюся відкривати для себе нові незнайомі ліси і знаходити там нові грибні місця.  

Оксана ЧОРНІЙ 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували