Ади, створив Бог був чоловіка Адама. Ходив собі Адам по раю, голий, їв фрукти, овочі, пив чисту водичку. А потім, не знаю чого,  стало йому скучно. Ну був би знав, шо так буде, то би з кимось погравсі, поспілкувавсі, та же там в райскім саду повно живих істот було. Нє, він каже: «Боже мені сумно самому». 

Бог подививсі і подумав: «Ади, мая всьо, робити ніц не треба, їсти є шо, вбранє не треба, всьо йму дав, кругом рай, а він щей вибагує. Ну, якщо тобі скучно, то я зроблю, що буде весело», – вклав його спати, віломив в него ребро та й зліпив йому жінку. – На тішся тепер». 

І стало Адамові весело... Послухав жінку. Нажерсі яблук, пойняв шо голий, розгнівав Бога. Був виписаний з раю. Йой, як весело стало. Втратив дотації, пільги, мусів пахати, робити як віл. І так пішло відтоди, шо не годен ні один хлоп жінці вгодити. Лежиш на дивані – недобре, нервуїш, віпив – нервуїш, подививсі на другу молодицю – нервуїш, хропеш – нервуїш... Робиш – мало робиш. Зароблєїш – мало зароблєїш... Йой, скажіт мені, чо той Адам скучав, за чим банував. 

Лиш встав рано – вже у всім винен. А моя шей бʼєсі! Є хлопи, шо домінуют над жінками, пригнічуют їх. Я тоже зразу пробував. Один раз кричєв на Ганьку, а вона якраз тісто тачєла, то гепнула мене межи очи не хотічи тачівков, а я впав і зачєв коні пасти. От відтоди вчула силу моя Ганє… 

Тай шо зробиш, мусимо терпіти, змиритисі і жити. Коби нам война скінчиласі. А ми вже зо своїми бабами якос лад дамо… 
Але таки маю жаль на того Адама, бо всьо пішло від него. 

Вуйко Місь (Роман Дронюк, м. Івано-Франківськ) 

Фото Кирила Горішнього

0

0

0

0

Ви вже відреагували