Сила волі і мужність Олега Дубового – вражають. На війні втратив обидві ноги. Дивом вижив. Пройшов складний процес лікування та реабілітації в Україні й США. Завдяки наполегливій праці та підтримці близьких навчився ходити на протезах, повернувся до активного життя. 

Представляли мужнього воїна-земляка під час урочистої церемонії нагородження аграрії з Чортківщини Василь Градовий і Василь Вислоцький та командири бойового підрозділу, в якому Герой служив і гідно боронив свою державу. Історія незламного Олега Дубового, яку присутнім на урочистостях розповів директор ПАП «Дзвін» (с. Звиняч Білобожницької громади) Василь Градовий, зворушує до сліз: 
- Сьогодні вшановуємо героїв нашого часу, які визнані громадською радою визначними особистостями, і ми маємо честь представляти «Людину року-2024» Олега Дубового, – сказав Василь Степанович. – Народився він у Чорткові, тут зростав, навчався, здобув освіту. Як і його батько, став машиністом тепловоза на залізниці. Відпрацювавши 38 років за фахом, вийшов на пенсію. А коли 24 лютого 2022 року розпочалася повномасштабна війна, став добровольцем батальйону територіальної оборони. 

Василь Градовий розповів, що  у Чортківському районі батальйон ТрО був створений восени 2021 року, його штаб – у селі Білобожниця. Це дало можливість з початку війни розгорнути формування цього батальйону. Багато мужчин записувалися добровольцями, щоби пройти вишкіл і бути готовими обороняти Україну. Основним завданням бійців ТрО  було захищати свій дім, своє місто, свою родину…А коли прийшов наказ, були передислоковані на лінію фронту, де стрілець Олег Дубовий гідно виконував свій бойовий обов’язок.  9 березня 2023 року він і його рідні пам’ятатимуть усе життя: ворожий обстріл, бліндаж, танковий снаряд. Коли Олег прийшов до тями, побачив багато крові і зрозумів, що лежить без обох ніг. Та ангел-охоронець послав йому друга Руслана, який зумів накласти турнікети, зупинити крововтрату. Кілька кілометрів побратими несли Олега на руках до машини. Знявши обручку, він попросив їх передати перстень дружині Наталі: розумів, що шанси вижити в нього – мінімальні… 

Першим сонцем, яке буквально через кілька днів непритомності засвітило Олегу в лікарні Мечникова в Дніпрі, була  дружина Наталя. Вона стояла на порозі палати, в якій він лежав, а замість ніг – закривавлені бинти. І посміхалася. Наділа на його палець ту саму золоту обручку. У цю мить Олег зрозумів: він – вижив. І житиме. 

- Бог послав йому надійну, вірну дружину, – схвильовано продовжував розповідь Василь Градовий. – Була підтримка всіх людей – і матеріальна, і словом, і духовна. Згодом – великий збір коштів, організований родиною та благодійниками, і довготривала  поїздка в США на протезування і реабілітацію. На нових ногах треба було вчитися ходити. Олег це зміг, і після року нестерпного болю, незгасної надії і великого труду Олег і Наталя повернулися додому, щоб сьогодні бути з нами… 

Олег Дубовий з вдячністю приймав від організаторів церемонії відзнаку «Людина року-2024», а в урочистій залі Збаразького замку довго не стихали  оплески. Історія воїна – приклад служіння Україні. Історія подружжя Дубових – приклад справжньої вірності і самопожертви в ім’я життя. Тому, без перебільшення, це високе визнання є нагородою для обох. 

Ганна МАКУХ 

На світлинах: На передньому плані (зліва направо) директор ПАП «Дзвін» Василь Градовий, Наталя та Олег Дубові, директор ПСП «Ягільниця-В» Василь Вислоцький; Олег і Наталя Дубові; Під час церемонії нагородження лауреатів конкурсу «Людини року-2024». 

 

0

0

0

0

Ви вже відреагували