У петиції зазначено, що «Михайло Олегович народився 18 листопада 1990 року в селі Васильківці Гусятинського району Тернопільської області. Він прожив яскраве, сповнене добра і справжньої відданості життя. З юності працював на благо рідної громади та став справжнім прикладом для всіх, хто його знав. 

Світлої пам’яті Михайло був депутатом місцевої ради, президентом футбольного клубу «Поділля» і завдяки його зусиллям у рідному селі було збудовано сучасний стадіон. Він вірив у розвиток спорту та залучав молодь до активного способу життя. Крім того, брав участь у сімейному аграрному бізнесі знаної на Тернопільщині сім’ї Ковалів, підтримуючи та забезпечуючи розвиток місцевого господарства. 

У 2014 році Михайло став на захист України під час АТО, а після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році повернувся до лав збройних сил. Його побратими згадують, як він зміг за лічені дні зміцнити бойовий дух свого батальйону, ставши для них справжнім лідером і натхненником. 
Командир 63-ї ОМБр Павло Юрчук згадує: «Батальйон був у важкому стані, як морально, так і фізично виснажений. Михайло буквально за одну ніч переформатував керівний склад батальйону, і наступного дня батальйон підготувався та вирушив виконувати бойові завдання, які до цього виконувати не міг». 

Старший розвідник із позивним «Богун» зазначає: «Він хотів із батальйону зробити довершений організм, який буде злагоджено працювати. Наш командир старався менше ризикувати людьми і залучати більше технологій». 

Трагедія сталася 12 січня 2025 року неподалік селища Ямпіль Краматорського району Донецької області. Ворожий FPV-дрон уразив автомобіль, в якому Михайло перебував разом зі своїми побратимами. Усі, хто був у машині, включаючи начальника артилерії Володимира Ковальського та водія Романа Стащука, загинули. 

Михайло залишив по собі незгасну пам’ять, свою дружину Маріанну та восьмирічну донечку Міру, а також батька Олега, маму Віру, сестру Марійку та дідуся Володимира, які втратили люблячого сина, чоловіка, батька, брата, онука. Він пішов із життя, проживши всього 34 роки, але його подвиг і героїзм залишаться назавжди в серцях його близьких та всієї Вітчизни… 

Присвоєння звання Героя України (посмертно) стане гідним вшануванням його подвигу, прикладом для майбутніх поколінь і проявом вдячності від українського народу». 

Закликаємо підтримати цю ініціативу та гідно вшанувати пам’ять Михайла Коваля. 

Р. С.  Для того, аби підписати петицію, треба авторизуватися через «Дію». 

Увійти в неї ви можете кількома способами. 

Найпростіший  спосіб – через «Дія. Підпис». Вам достатньо увійти в додаток, підтвердити свою особу і дати згоду на підписання петиції. Останній крок введення вашої електронної пошти. Після цього повертаєтеся на сайт петиції та підписуєте звернення. Ваш голос зараховано. 

Другий спосіб – через доступний вам банк. Необхідно увійти у додаток банку (ввести номер свого телефону та пароль). Підтвердити свою особу і натиснути «Продовжити». Ввести свою електронну адресу та натиснути «Наступний крок». Знову перейти на сайт петиції і натиснути «Підписатися». Ваш голос зараховано. 

 

0

0

0

0

Ви вже відреагували