Вороні коні дзвенять копитами, збиваючи куряву на розпашілій від сонця дорозі. Вусаті чоловіки у зелених капелюхах хвацько підганяють їх батогами із вплетеними червоними китицями. Жінки у крислатих кольорових спідницях, із хустками-накидками на плечах покрикують на дітей, аби не перехилялися з воза й не випали.

Попри щоденні виклики та надскладні умови, підприємці Тернопільщини продовжують працювати, інвестувати в розвиток, створювати робочі місця та утримувати економічний фронт. На жаль, через збройну агресію росії низка підприємств в нашій області зазнала руйнувань. Наразі в регіоні пошкоджено 95 суб’єктів господарювання, серед яких найбільше постраждали об'єкти у Тернопільській, Чортківській та Байковецькій громадах.

У першому півріччі 2026 року товарообіг Тернопільської області перевищив 1 мільярд доларів США. Порівняно з аналогічним періодом минулого року зросли як обсяги імпорту, так і експорту. Про це повідомили на Тернопільській митниці.

У середині літа 1944 року на терени Західної України знову повернулася радянська влада. Незабаром почалася суцільна радянізація всіх сфер життя нашого краю. У питанні сільського господарства новий режим прагнув якнайскоріше ліквідувати одноосібні господарства і запровадити колективізацію, без якої, згідно з комуністичною ідеологією, неможливою була побудова соціалізму. Тож радянська влада всі поміщицькі землі націоналізувала, а маєтки конфіскувала, що послужило базою новозакладених колгоспів.

Коли вщухають політичні гасла та архівуються законопроєкти, залишається пам’ять – гостра як уламок, і щира як розповідь батька про сина. Володимир Парубій, журналіст та історик, згадує сина Андрія не як високого посадовця, а як хлопця, що колись на кухні при світлі нічника вивчав тактику УПА, і як людину, яка понад усе ставила Україну. Ця розмова про непорушні принципи, генетичну незламність, таємні табори в Карпатах і ціну, яку доводиться платити за право бути господарем на власній землі.