Бережанщина займає західну частину Подільської височини і входить в область Подільського горбогірʼя, або інакше її називають Опіллям. Тут найвищі географічні точки на Тернопільщині – це гора Попелиха поблизу села Мечищів, гора Лисоня  біля Бережан, а також гори Звіринець, Сторожисько, Бабина гора, Снігурка. Етимологія походження назв гір Бережанщини наскільки цікава, настільки й важлива для дослідників та всіх, кому небайдужа минувшина рідного краю. Переконаний, що ця публікація буде цікавою  читачам «Сільського господаря». 

Попелиха 
Найперший географічний об’єкт, якому наша увага, – гора  Попелиха (443 м), найвища географічна точка Тернопільської області, яка розташована південно-західніше Мечищева Саранчуківської громади. Є підстави стверджувати, що пов’язувати походження назви гори від слів попелиця, попелище, попельнuк, попіль, спопелити, а також  попелюшка (сіра пташка) чи попелюх (грибкова хвороба  рослин) недоречно.   
Видатний мовознавець Борис Грінченко у «Словнику української мови» зазначає, що в давнину жив Попелюх – казковий герой, який отримав своє ім’я від того, що дитинство провів на попелищах, а в молоді роки здійснив кілька подвигів і став царем. В українських прізвищах цей корінь не часто, але фіксується, наприклад: Попелюх, Попелюк, Попель, Попельнюк, Попельчук, Попельчак. Очевидно, що на теренах України такі прізвиська почали виникати у період пізнього середньовіччя та раннього модерну. Наприклад, село Попєлєвъ (Попелів) на Галицьких землях вперше фіксується  1418 роком. Позаяк населений  пункт має закінчення -ів, це означає, що його назва походить від особової назви людини, яка мала прізвисько Попель.  
Оскільки ж гора Попелиха, – тут джерело явно жіночого роду. Вочевидь, була жінка на прізвисько Попелиха. Зазвичай такого формату згрубілі жіночі прізвиська отримувалися від чоловічих імен, наприклад: Василь – Василиха, Іван –  Іваниха, Степан – Степаниха, Стецько – Стециха тощо. Якщо вони мали тісний стосунок до певних територій, земель, поселень, ці назви закріплювалися і передавалися з покоління в покоління, від роду до роду і так дійшли до наших днів. 

Лисоня 
За 4 км на південний схід від Бережан, у межиріччі Золота Липа –  Ценівка, височіє гора Лисо́ня (399  м). В історії України вона відома тим, що 2 вересня 1916 року тут відбулася найзапекліша битва між легіонами українських січових стрільців в складі австро-угорської армії із російською армією. У результаті цієї битви січовим стрільцям вдалося отримати перемогу ціною великих втрат особового складу стрільців. 
З дослідницьких джерел відомо, що назва гори Лисоня походить від означень: лисий – «оголений берег чи узвишшя»; «гора без рослинності»; лисак – «горб неродючої землі»; лисина – «ділянка землі, позбавлена рослинності»; лисиця – «гола вершина»; лисуха – «гола вершина гори»; лисаня – «гола гора».  
Як зазначає видатний український мовознавець Іван Огієнко, це дуже «популярна народна назва непорослої лісом чи кущами гори», на якій за уявленням народу, завжди відьми збиралися на свої оргії та шабаш [Ог., II, 361-362]. Стосунок до «шабашів та оргій» необов’язковий, але, без жодних сумнівів, назви таких географічних об’єктів  походять із далеких праслов’янських часів, коли уявлення людини базувалися на обожнюванні стихій і сил природи. 
 На Бережанщині зустрічаємо чимало назв місцевостей зі спільнокореневою основою лис, наприклад: північно-західніше села Рудники Підгаєцької ТГ, на правому березі річки Золота Липа височіє гора Стара Лиса (434 м); на північній околиці села Лапшин Нараївської громади – Лиса Гора (380 м), у західній частині цього населеного пункту – гора Лисиця (377,9 м). 

Звіринець 
На східній околиці Бережан височіє гора Звіринець (372 м), біля якої –  однойменний заказник місцевого значення, розташований у межах колишньої Шибалинської сільської ради, між Бережанами та селом Шибалин Бережанської громади у лісовому урочищі Звіринець. Одну із перших згадок про це урочище знаходимо в першому поземельному кадастрі Галичини –  Йосифінських метриках (1785–1788 рр). 
Найбільша частина таких географічних назв локалізується у нас на Тернопільщині у Бучачі, Бережанах, Збаражі, Сухоставі, Ягільниці. Тобто вони  у тих населених пунктах, які за часів княжої доби, у пізнє середньовіччя та модерний час, були містами та містечками. Найвірогідніше, цей термін виник семантичним способом від давньоруського звіриньць – «місце розведення (й полювання на) звірів». Щоправда, в сучасній українські мові це значення звузилося до такого терміну, як «спеціально обладнане місце, територія з приміщеннями, клітками, де тримають звірів для показу». 
На підставі зібраних фактів констатуємо, що назва гори Звіринець виникла від однойменного урочища, у результаті відбулося перенесення  географічної назви на сусідній масив – гору. В топоніміці такі факти непоодинокі.  

Сторожисько 
У західній частині  Бережан є одна із домінуючих висот міста – гора Сторожисько (398 м), назва якої походить від страж, стража у значенні «місце, на якому воєнна залога проводила сторожу». 
Те, що гора Сторожисько розташована у західній частині Бережан, необов’язково свідчить про те, що пагорб «прикривав місто від ворога з західного напрямку». Це хибна думка. Головне призначення цієї домінуючої висоти полягало в тому, щоб воєнна залога, яка чатувала на сторожі, змогла заздалегідь попередити мешканців міста про небезпеку і просування противника. Оскільки ця гора була домінуючою висотою, то димові (або вогняні) сигнали можна було легко побачити зі всіх сторін: півночі, півдня, сходу та заходу і завчасу попередити мешканців Бережан про небезпеку. 

Снігурка 
Ліворуч дороги, яка веде з Бережан до Рогатина, височіє гора із дивною назвою Снігурка (434 м).   Багато хто донині пов’язує це найменування з образом радянської Снігурки, яка разом зі своїм нейтрально-комуністичним Дідом Морозом їде на санях роздавати дітям подарунки на Новий рік. Але якщо  ознайомитися з етнографічними студіями Галичини, які вивчав і досліджував академік Володимир Гнатюк, – там немає жодного натяку на якусь «снігурку». 
 На північно-західному напрямку від села Лісники Бережанської громади є чимало пагорбів, серед яких гора Снігурка є однією із домінуючих висот місцевості. Через кліматичні особливості з середини осені до ранньої весни тут відбувається часта зміна напрямку вітрів. Зими із буревіями, снігопадами та хуртовинами дуже засніжують ці пагорби та долини. Тому в нашому випадку походження назви гори Снігурка пов’язуємо не інакше, як похідне утворення від слова сніг, значна частина якого в давні часи лютих зим довго зберігалася на схилах, у затінених частинах ярів і видолинках пагорба впродовж весни до настання літа. Тож ця красива народна назва має історичні корені та засвідчує велику любов людей, які тут жили впродовж століть, до своїх рідних місць. 

Бабина гора, Дідова гора 
Доволі часто у краєзнавчій, довідковій літературі та навіть у багатьох наукових публікаціях, коли йдеться про такі топоніми як Баба, Бабина гора, Бабина долина чи похідні назви, автори однозначно і без жодних сумнівів вказують на їх язичницьке походження. Тому такі географічні назви часто пов’язують з культовими місцями та святилищами наших предків. Першочергово з культом Баби – однієї з богинь давнього язичницького Пантеону слов’янських богів. Почасти це не зовсім правильно. 
Бабина гора (409 м) розташована західніше Бережан. Пагорб – в селі Лісники Бережанської громади і розлігся вздовж села ліворуч дороги, що веде до Рогатина. За своєю структурою це кряж або хребет, який зі всіх сторін оточений пологими схилами, що поступово і плавно переходять у рівнинні долини. 
Доволі цікаву і цінну інформацію автор статті отримав від завідувачки науково-дослідним і музейно-просвітницьким відділом Державного історико-архітектурного заповідника «Бережанський замок» Олени Лугової. За даними науковиці, праворуч дороги, яка веде до Рогатина, ще є гора Порохівня. Назва цього пагорба є новим утворенням, який виник від слова пороховище – «nороховий склад», пороховня – «пороховий завод». На процес формування цієї назви сприяло те, що до Першої світової війни біля підніжжя пагорба були воєнні склади зі зброєю та боєприпасами австрійської армії. 
Цікаве для нашого дослідження свідчення Олени Лугової про те, що одне із підвищень Бабиної гори носить назву Дідова гора, яку можна побачити зі східної сторони Лісників. І є підстави стверджувати, що назва Бабина гора утворена семантичним способом від слова баба –  має ознаки опуклої форми, яка  нагадує стару, згорблену жінку.  
Що ж  стосується терміну дід – похідних від цього назв природних об’єктів в Україні практично нема, за винятком гірських районів Прикарпаття.  У нашому випадку назва Дідова гора вочевидь пішла від суто українського народного повір’я – «де є баба, мусить бути і дід».    

Володимир ДОБРЯНСЬКИЙ, 
археолог, дослідник старожитностей і топонімії 
с. Нагірянка Чортківського району  
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували