- Ми віддавна ходимо по гриби в урочище Мокре. Тиждень тому якраз випали дощі, потім кілька днів була тепла погода, от я й вирішив пройтися, пошукати щастя, - розповідає Євгена Марковича. – Вже думав, що не знайду нічого і треба повертатися додому, але ще підняв гілку куща, а боровик наче дивиться на мене, чекає… 

Взагалі цього року не грибний сезон. Боровики дуже люблять вогкість і тепло та при цьому не переносять посуху. А 2024-ий якраз посушливий. Загалом же грибні роки бувають кілька разів на десятиліття, зазвичай, на 10 років припадає 2-4 грибні. 

Тривалий час вважали, що грибний рік обіцяє швидку війну. Наприклад, у Карпатах найбільш врожайними були 1939 і 1941 роки. Природа ніби сама давала шанс підготуватися до біди. Однак, і після II Світової бували дуже грибні роки. Але війни, на щастя, не було. 

Правда, небувалий урожай грибів було зафіксовано і в 2022-му. У Карпатах старший чоловік Юрій Пліхтяк знайшов 83 білих гриби на одній галявині. Зізнався, що за все своє життя ще такого не бачив: «Скільки жив – ще такого не бачив! Це – не до добра, кажуть старші люди. Напевно, ця війна ще буде довго!»… 

Як відомо, природа насправді ніяк не може віщувати війну, отже й гриби пов’язувати з бідою не варто. А от із чим можна, то це із хлібом. Прислів’я каже - «Якщо грибівно - то й хлібівно». І справді, грибні роки славляться хорошим урожаєм і жита-пшениці, та пов’язано це, швидше за все, з тією ж погодою. 

Євген Кіцик теж не вірить у загрозливі прикмети. Навпаки, найбільший у своєму житті урожай грибів він назбирав у щасливий для себе рік: 
- Пам’ятаю, як нині. Це був 1968 рік, коли я одружився…  

- Вам, напевне, треба було грибів на весілля? – жартую. 

- То було вже після весілля. Ми з дружиною зранку пішли по гриби, назбирали дві сумки і відвезли їх мамі до Підгаєць. Повернулися до Завалова і після обіду знову пішли в ліс та ще назбирали дві сумки. Вже для себе. Просто були дуже сильні гриби. 

Взагалі то Завалів – це край лісів, а отже, й грибів. І навіть у найскупіші роки тут мають до Святої вечері жменьку сушених запашних смаколиків. От і гриб-гігант залишився лише спогадом на світлині, бо вже засушений і чекає на святвечір, коли до Євгена Марковича приїдуть діти й онучата. 

Василь ТОМИН 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували