Рана від тієї зустрічі боліла довго, і все ж Юрій не відмовився від наміру далі шукати рідну маму. Через багато років його молитви були почуті, бо познайомився з людьми, які зацікавилися його історією. Журналісти програми «Один за всіх» не просто розшукали в багатотисячному місті на Київщині матір Юрія, а й умовили її прийти у студію та розповісти на всю країну про те, що сталося. Організаторів ефіру передусім хвилювало, чи наважиться вона подивитися сину в очі через 35 років, як пояснить свій вчинок і чи прийме втрачену дитину після того, як дізнається, ким він став? 

Із перших хвилин розмови ведучого з монахом на телебаченні глядачі побачили, що це справді світла людина, яка не пам’ятає зла. «У моєму серці є місце, яке може заповнити тільки рідна мама. Хочу відчути цей дар її любові, сказати, як люблю тебе попри те, що ти зробила», – казав він у студії. Мрія знайти рідну матір не залишала його від самого дитинства. Всюди, де тільки бував хлопчик (дитбудинок, інтернат у Тернопільській області), він постійно чекав на маму, бачив її у кожній жінці, яка до них приходила. Одного разу навіть утік з інтернату з товаришем, щоб її знайти. 

На його шляху траплялися і добрі люди. Передусім це шкільні вчительки, які відразу відчули його світлу душу і добре серце, та родина Ольги Яворської, що забирала сироту до себе на канікули. Коли хлопець закінчив школу, він поцікавився в адміністрації інтернату, де його мама, і у відповідь прочитав важливий документ – відмову від нього. У заяві матері-одиначки сказано, що вона зрікається сина через його важку хворобу. «Спочатку у мене була образа на маму. Але я ніколи не бажав їй зла. Молився за неї, пробачив», – щиро сказав Юрій. 

У 25 років він навчався у духовній семінарії. Бажання стати священником з’явилося у нього ще в 4-му класі, коли почали викладати основи християнської етики. Як семінарист, потрапив на практику в Білу Церкву, про яку знав, що тут теоретично може жити його мама. Прагнення відшукати її було таким великим, що не соромився перепиняти на вулиці незнайомих людей і запитувати: «Ви не знаєте, де мешкає Алла Анатоліївна? Я її дитина». Так вдалося знайти квартиру, де могла перебувати мама. Двері відчинила бабуся, але з хлопцем вона говорила недовго. Сказала, що справді має доньку Аллу, але в неї є син  Андрій. Ні про яку іншу дитину вона не знає і знати не хоче, тому просить вийти з квартири, інакше викличе міліцію. І я сказав собі: «Господи! Настане час, коли ти даси мені поспілкуватися з моєю мамою, і це буде заради мого добра», – продовжив Юрій. 

Після того випадку минуло ціле десятиліття. Невдала зустріч із бабусею могла б забутися, але історія стала відома на каналі СТБ. І поки Юрій-Пархомій виконував свої обов’язки в монастирі Києва, журналісти програми «Один за всіх» взялися допомогти ченцеві-сироті. Серед багатотисячного населення міста Українка Київської області, звідки родина переїхала з Білої Церкви, розшукали ту саму Аллу Анатоліївну і вмовили прийти на зустріч із людиною, яка назвала себе її сином. 

Знаючи, що жінка написала відмову від дитини, її появу в студії учасники шоу сприйняли насторожено. Розмова була важка та заплутана. З перших хвилин відчувалося, що пані Алла приховує істину. Вона сказала, що жила у Києві, була заміжньою, а не матір’ю-одиначкою. Після народження першого сина Андрія швидко завагітніла знову, але на 8-му місяці виникла серйозна загроза, через що її поклали в «Охматдит». Там передчасно народила хлопчика, який за кілька днів помер - так сказали лікарі медзакладу. Поховати немовля, за її словами, взялися самі медики, на що вона погодилася разом зі своєю мамою, яка була з нею у лікарні. 

А як же заява про відмову від дитини через хворобу? Про це у матері цікавилися експерти програми – психологи, юристи, лікарі. Відповіді Алли Анатоліївни були непереконливі. Спочатку сказала, що не писала такої заяви, потім визнала, що підпис  її, далі зізналася, що зробила під диктування якийсь документ, але змісту не пам’ятає, оскільки була в шоковому стані через смерть дитини. «Чому ж ви не шукали свого сина потім, коли він дивним чином «воскрес» і прийшов до вашої мами через двадцять п’ять років?», – продовжували запитувати жінку експерти. «Бо моїй мамі більш як 80 літ, і за стільки років вона забула, що в мене померла дитина. Та й узагалі… я не вірю, що це мій син. Потрібно зробити ДНК-експертизу», – сказала насамкінець. 

У цій історії було багато неочікуваних поворотів, та найнесподіванішою стала розв’язка. Коли Алла Анатоліївна не повірила у те, що герой програми – її син, напруження у студії сягнуло найвищої точки. Цієʼ миті  ведучий оголосив, що зараз до них із потаємної кімнати вийде Юрій. «Незважаючи на те, що почув, незважаючи на вашу важку розмову, він хоче бачити вас, – сказав ведучий. – Юрію, виходьте». 

Те, що трапилося за мить, інакше як чудом назвати не можна. На сцені з’явився чоловік у чорному, і ситуація змінилася блискавично. Поглянувши на ченця, який стояв і мовчки дивився на неї, Алла Анатоліївна на хвилину завмерла, потім змінилася на обличчі і підбігла до монаха:  

– Юрочко, синочку, – сказала і розплакалася. 

– Мамо, я люблю вас. Дякую, що народили мене, – були перші слова сина, який, нарешті, побачив рідну матір. 

– Боже, слава Тобі, – продовжувала жінка. – Там тато тебе чекає. 

– Алло Анатоліївно, що ви зараз відчули? Чи потрібен тепер вам тест на ДНК? – запитав ведучий. 

– Мабуть, не потрібен. Юра дуже схожий на мого чоловіка. 

Тим часом монах продовжив:  – Я завжди казав: люблю вас, мамо, прощаю вас. Нехай світ говорить, що завгодно, я все одно буду вас любити доти, поки буду жити. Хочу повторити кожному: говоріть частіше своїй мамі: «Люблю». Обіймайте її, поки вона жива. Я теж хочу, щоб ми обнялися, бо це є символ прощення, – сказав Юрій і в залі пролунали бурхливі оплески. 

Надія ШПОДАРУНОК 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували