Як би хто не ставився до патетики, але школа – таки другий рідний дім. Тут не просто навчаються, готуються до життя. Тут  живуть! І навіть у день 50-річного ювілею комунального закладу «Настасівський ліцей Великоберезовицької селищної ради Тернопільської області» тут вирувало життя. Кожна дитина мріяла подорослішати, вибитися в люди. Кожен дорослий мав змогу поринути в дитинство. 

Чи не найбільше це вдалося голові Великоберезовицької громади Андрієві Галайку. Адже рівно 50 років тому він вперше переступив поріг рідної новозбудованої школи.  

– Коли відкривали школу, я був такий, як ці дітки, яких ми сьогодні проведемо до 1 класу. Теж було багато людей, а подію – відкриття новозбудованої школи – знімало державне телебачення… Це чомусь запамʼяталося найбільше,  – поділився спогадами Андрій Галайко. 

Він доречно подякував народному депутатові Іванові Чайківському, який викупив цей давній сюжет на телебаченні, попросив оцифрувати і тепер кожен охочий може повернутися до подій 50-річної давнини. 

До цих же подій повернув присутніх і перший директор школи, відмінник освіти України Богдан Павлович Пиндус. Він розповів про майже вимушене рішення місцевого колгоспного керівництва збудувати в Настасові школу, про труднощі з фінансуванням, про допомогу батьків. 

Другий директор Богдан Іванович Джинджиристий пригадав свої «кола пекла» із технічною документацією на приміщення, виправлення будівельних недоліків тощо. 

І лише теперішній керівник Андрій Ярославович Злонкевич мав більше приводів для подяки: насамперед Господу-Богу, захисникам, серед яких багато випускників Настасівської школи, керівнику місцевої громади Андрієві Галайку – за ремонт фасаду школи, новий дах, засновнику «Агропродсервісу», народному депутатові України Іванові Чайківському та генеральному директорові компанії Андрієві Барану – за бруківку та опоряджувальні роботи навколо освітнього закладу. 

– Приємно, коли кожен хоче поділитися спогадами, бо це історія. У кожного вона, звичайно, своя, але найважливіше, що приміщення школи – це просто споруда, а діти, вчителі – це серце школи, які дають споруді життя. Ми ж робимо все можливе, аби це життя підтримувати. Кожна четверта гривня з прибутків «Агропродсервісу» надходить до місцевого бюджету і дає змогу допомагати школі, – зазначив Іван Чайківський.  

Про важливість якісного навчання говорив і генеральний директор компанії «Агропродсервіс» Андрій Баран. Він наголосив, що досвідчені кадри дадуть змогу розвивати економіку, розбудовувати Україну після перемоги. Андрій Степанович згадав про нещодавно започаткований навчально-практичний курс «Агросфера» для ліцеїстів Великоберезовицької територіальної громади, коли заняття учнів відбувається на базі виробничих підрозділів ПАП «Агропродсервіс». 

– Також компанія завершує розробляти програму підтримки обдарованих дітей і через тиждень-два ми її оприлюднимо, –  зацікавив присутніх Андрій Баран. Він деталізував, що у навчальних закладах сіл, де компанія обробляє землю, буде введено систему стимулювання тих випускників, які отримають найвищі бали (200) із зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО). Суми будуть такими значними, що дитина зможе оплатити своє навчання. 
 

– Аби не були ображеними педагоги та заклади освіти, які виховали обдарованих дітей, «Агропродсервіс» планує фінансово заохочувати і школи та вчителів, – додав Андрій Баран. 

Червоною ниткою через усі урочистості з нагоди 50-річного ювілею Настасівської школи пройшли побажання миру та перемоги Україні, аби діти прокидалися від шкільного дзвоника, а не виття сирен. 

І щоби діти та дорослі забували тривоги, учень першого класу Настасівської школи (1974 року) Андрій Галайко та цьогорічна першокласниця Вікторія Шкарбун стоголосим шкільним дзвоником нагадали батькам,  учителям і учням про те, що свято завершилося і завтра починається важка робота на майбутнє села, громади, України… 

Тарас ВАСИЛІВ 
Світлини Ярослава СТАРЕПРАВА 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували