Цього літа  «Мистецький фронт Тернополя Лесі Любарської» виступив вже зі сотим мистецьким дійством у Києві. Це був авторський концерт поетеси,  громадської діячки, волонтерки культурної ниви, у творчому доробку якої: 23 власні книжки, 11 упорядкованих видань і понад сотня пісень, які співають чи не на всіх сценах України. 

Ювілейний концерт став відзначенням  шістдесятиріччя  незмінної учасниці і сценаристки  мистецьких імпрез, поетеси  Лесі Любарської. 

Творчість очільниці мистецького фронту представляли краяни, виконуючи пісні на її слова, читаючи вірші. Цьогоріч пані Леся  відзначила ще один ювілей –  десятиріччя першої воєнної збірки  віршів про боротьбу українського народу під час  Майдану і початок війни за Донбас – «Був 2014 рік…».  

«Я  зайняла  своє місце в строю борців за  незалежність у 2013 році на Майдані. Воювати зі зброєю у руках не вийшло, хоча тримала її, коли служила у ЗСУ, навіть стріляла влучно. Я із тих жінок, що «летять, не складаючи крила…» і завжди «на тій стороні барикад, де мій народ і рідна Україна».

 
Поетеса каже, що поезія і пісня  упродовж сотень років документували всі повороти нашої історії. Тож допоки триває в Україні війна, доти  триватиме  і фіксація війни в її поезії.  

Леся Любарська каже, що тепер найважливіші слова для неї  – це «наша Незалежність».  

«Хоронять хлопця… а в моїх думках  
Рік 41-й… Львівська різанина… 
Потім Батурин… Крути… Бабин Яр… 
І розіп’ята рідна Україна… 
Невинна кров на когось упаде, 
Комусь не раз насняться чорні очі… 
Прийде розплата вбивцям, ой, прийде… 
Це з Біблії… не я це вам пророчу…»  

Ці рядки  з нової збірки з робочою назвою «Я з того тіста, що місив народ…». До неї увійдуть вірші різної тематики. І, звичайно ж,  про москальсько-українську війну, про героїв, взаємини дітей-батьків, любов до рідної землі, боротьбу за незалежність і про омріяну перемогу над московським окупантом.                                            

Людмила ОСТРОВСЬКА 
  
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували