Так, 9 квітня у рідний Тернопіль «На щиті» повернулися двоє молодих військових – 31-річний Сергій Коновал («Норд») та 35-річний Тарас Петришин («Химера»). Вони разом пішли захищати Україну і в один день – 6 квітня 2024 року – разом загинули в районі населеного пункту Часів Яр, що на Донеччині. Втратила Україна, сумує громада, ридає родина… 

9 квітня з ними попрощалися на Майдані Незалежності в Києві, а 10 квітня, у День жалоби в Тернополі, воїнів провели в останню путь у рідному місті. 

Друг «Норд» і друг «Химера» захищали Україну з 2014 року. Перший, Сергій Коновал, був командиром 2 стрілецької роти «Сталева сотня», а молодший лейтенант Тарас Петришин його заступником. Як вдалося Сергію і Тарасу створити потужний бойовий підрозділ, який став, як одна сім’я? 

«В першу чергу - це мотивація! Людина, яка прийшла добровільно, яка має автоматичне розуміння - це одна зі складових успіху. Сергій, Тарас і їх побратими - добровольці і це було складовою нашого успіху на війні», - поділився друг «Беркут». 

До слова, Тарас Петришин пішов на фронт попри складний стан здоров’я, він мав діабет і міг залишитись у тилу, але став добровольцем. Людина мужнього духу і самовідданості. Він мріяв написати книжку про цю війну. 

Ветеранка АТО й повномасштабної війни Тата Морозова (Тетяна Запаранюк) пригадує, що Тарас чомусь завжди мріяв про смерть Воїна, і вона його почула та обнулила всі рахунки. Тарас Петришин залишив маленьку доньку, її хрещеним батьком був друг «Норд».  

Про свого товариша Сергія Коновала дуже зворушливо написав наш колега, військовий журналіст, письменник, продюсер і кінорежисер Михайло Ухман: «Сергія любили і поважали всі, навіть опоненти. Його щирість, доброта і якась дитяча усмішка, нівелювали всі конфлікти. 

 
Паралельно від роботи з молоддю в резервній сотні Добровольчого українського корпусу на Тернопільщині, Сергій працював, як кінооператор. Саме він був рушійною силою у фільмі про українських кіборгів під назвою «Трохи нижче неба». Два роки, ми з Нордом їздили по Україні і записували інтерв'ю з очевидцями боїв у Донецькому летовищі. 

Паралельно від фільму про кіборгів, ми працювали над короткометражними стрічками про українських воїнів, які об'єднали в проект #Здобули_життя_вічне_в бою. При тому Сергій розвивав свою сотню, навчав стріляти, брав участь у різних громадських акціях, співпрацював з бійцями ЗСУ та інших військових формувань.

 
Згодом ми задумали художній фільм, який вже побачили тисячі українців. «Шлях поколінь - став маленьким ударом по московській пропаганді і вже зібрав кілька мільйонів гривень на підтримку українських воїнів. 

Крім зйомок ми не забували про фронт. Крайній раз спільно з «Нордом» воювали у 2019 році в місті Мар'їнка. Підрозділи 24-ої Королівської бригади Збройних сил України просувалися в напрямку Донецька. Наша добровольча група активно їм допомагала. 

У вільний від боїв час ми розпочали новий проєкт з трьох фільмів. Перший - про бойову операцію українських воїнів під назвою «Цемах». Другий - історії нащадків воїнів УПА, які жили поблизу Донецька. І третій – «Дорога в Карпати», грандіозні зйомки якого, ми з Сергієм розпочали в Тернопільській області. Повномасштабне московське вторгнення, не дало можливості їх завершити. Сергій хотів мати кіно, яке передасть сьогоднішню історію майбутнім нащадкам. 

Ти - воїн, яких мало, лицар нової України. При Божій допомозі, я постараюся завершити все, що ми почали. Навіть більше...», - пообіцяв Михайло Ухман. 

Він вважає, що Сергій Коновал зробив для України за десять років війни більше, ніж деякі чиновники чи депутати. «Будь ласка, тільки не кажіть мені, що кожен, хто воював чи загинув, теж Герой, я це і так знаю. Проте, не кожен жив для України і Тернополя так, як це робив Сергій. Не кожен віддав десять років свого життя війні. Не кожен вів за собою в бій»... 

Тарас ВАСИЛІВ 

 

0

0

0

0

Ви вже відреагували